
- •1Сучасне світове господарство (визначення, характеристика)
- •2.Етапи розвитку світового господарства
- •3 Дати визначення й охарактеризувати мпп
- •4 Міжнародна спеціалізація
- •5 Міжнародне виробниче кооперування
- •6 Теорія порівняльних витрат виробництва
- •7. Світове господарство як сукупність національних господарств(первинний рівень цілісності міжнародних відносин)
- •8. Загальна класифікація країн по ступеню розвитку.
- •9. Группа розвинутих країн (хар-ка, приклади)
- •10 Країни, що розвиваються(хар-ка, приклади)
- •13 Світогосподарський поділ праці (вторинний рівні цілісності міжнародних відносин)
- •14 Рівні цілісності міжнародних відносин (характеристика, основні риси, відмінності)
- •15. Характеристика інтернаціоналізації
- •16. Інтеграція як форма інтернаціоналізації
- •17. Транснаціоналізація як форма інтернаціоналізації
- •18. Світогосподарський поділ праці
- •19. Транснаціональна спеціалізація і кооперування
- •20. Cвітове господарство як єдиний наднаціональний простір
- •21 Структура єдиного світового простору
- •22 Технологічна підсистема єдиного світового простору
- •23 Економічна підсистема єдиного світового простору
- •24 Правова підсистема єдиного світового простору
- •25 Соціально-культурна підсистема єдиного світового простору
- •Багатомірність системи світового господарства
- •28. Європейські інтеграційні блоки країн
- •29. Блоки країн у Європі та Середній Азії
- •30.Блоки країн у Північній Америці
- •31. Блоки країн у Латинській Америці
- •Політичний поділ
- •Спеціалізовані установи та підрозділи оон
- •35 Основні теорії міжнародної торгівлі.
- •Меркантилізм
- •Неомеркантилізм
- •Теорія абсолютних переваг
- •38. Значення міжнародної торгівлі
- •39. Територіальний аспект структури та динаміки міжнародної торгівлі
- •41. Структура міжнародної торгівлі за товарними формами.
- •Структура міжнародної торгівлі за рівнем торгівельних потоків.
- •Основні показники обсягу міжнародної торгівлі
- •44. Показники динаміки міжнародної торгівлі
- •45. Показники динаміки міжнародної торгівлі
- •46. Показники результативності міжнародної торгівлі
- •47. Методи здійснення міжнародної торгівлі (безпосередня торгівля, торгівля біржі, міжнародні торги та аукціони)
- •49. Рівні регулювання міжнародної торгівлі
- •50. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі (види й групи)
- •51. Квоти та їх види
- •52. Ліцензування, види ліцензій
- •53. Демпінг, його види та розмір антидемпінгового мита
- •54. Система експортного контролю: рівні, цілі та основні принципи
- •56. Нетарифне регулювання
- •57. Торгівельна політика країн, що розвиваються (самостійно)
- •58. Торгівельна політика країн з перехідною економікою (самостійно)
- •59. Торгівельна політика промислово-розвинутих країн (самостійно)
- •60. Інститути, що регулюють міжнародну торгівельну політику
15. Характеристика інтернаціоналізації
Інтернаціоналізація (англ. internationalization) — процес адаптації продукту, такого як програмне або апаратне забезпечення, до мовних і культурних особливостей регіону (регіонів), відмінного від того, в якому розроблявся продукт.
Являє собою процес розвитку стійких економічних взаємозв'язків між країнами (насамперед на основі міжнародного поділу праці) і виходу відтворення за рамки національного господарства. Росту інтернаціоналізації особливо активно сприяють ТНК.
16. Інтеграція як форма інтернаціоналізації
Економі́чна інтегра́ція — це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція — форма інтернаціоналізації господарської діяльності (виробництва), зближення та поглиблення взаємодії національних економік. Вона зумовлена зростом продуктивних сил, підвищенням рівня усуспільнення виробництва та науково-технічною революцією. Економічна інтеграція виявляється у державних формах об'єднання країн. Наприклад, Європейський Союз, ОПЕК, Всесвітня торгова організація, Європейська асоціація вільної торгівлі тощо. Одначе при цьому економіка інтегрованих країн втрачає своє національне обличчя, самобутність.
Економічна інтеграція сприяє посиленню взаємозв'язку та взаємодоповнюваності національних господарств на основі міжнародного поділу праці.
Інтеграційний процес характеризується:
1. планомірною зміною структури окремих країн, координацією співпраці держав, узгодженою ув'язкою асортименту продукції у країнах співдружності, а також спільним використанням науково-дослідного потенціалу на основі міжнародного поділу праці. Внаслідок цього прискорюється науково-технічний процес, повніше використовуються сировинні ресурси, підвищується ефективність функціонування національних господарств;
2. створенням та удосконаленням міжнародної співпраці, що поглиблює міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
3. активізацією ролі внутрішньої економічної політики у створенні умов для поглиблення ефективності господарських зв'язків з іншими країнами. Це виражається у перебудові економік поєднаних країн, скерованій на реалізацію взаємних і міжнародних норм якостей та стандарту. Інтеграція передбачає не тільки використання тих або інших особливостей галузевої структури виробництва у окремих країнах для взаємовигідного обміну діяльністю, але й цілеспрямовану перебудову структури національних господарств, що забезпечує значно вищий ступінь їхньої взаємодії та розширення можливостей міжнародного поділу праці.
Творення економічних спілок — один з шляхів інтеграції країн, завдяки якому здійснюється міжнародний поділ праці та у кожної з країн з'являються додаткові можливості для розвитку.економіки низки країн.
17. Транснаціоналізація як форма інтернаціоналізації
Деякі вчені вважають, що транснаціоналізація — це якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транснаціонального капіталу. Інші трактують транснаціоналізацію як більш вузьку категорію — лише одну, хоча й найважливішу, форму загального процесу інтернаціоналізації господарського життя.
Слід зазначити, що транснаціоналізація має дві сторони прояву — якісну і кількісну. Якісно транснаціоналізація проявляється у формуванні внутрішньокорпоративних міжнародних ринків, які охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Кількісно — у зростанні числа ТНК і розширенні масштабів їх діяльності. Транснаціональні компанії є, з одного боку, наслідком, а з іншого — причиною зростання міжнародної концентрації виробництва, а отже, і розгортання процесу інтернаціоналізації.
Транснаціональна корпорація — це група підприємств, що функціонують у різних країнах, але контролюються штаб-квартирою, яка знаходиться в одній конкретній країні.
Транснаціоналізація веде до небувало високого рівня взаємозалежності між країнами. Будучи центрами координації і динаміки світового виробництва та обміну, ТНК формують мережу відносин, які виходять за межі національних господарських систем. Розвиваючись з одногалузевих елементів національних економік, сучасні ТНК перетворились на міжгалузеві внутрішньодиверсифіковані комплекси з інтернаціональним масштабом операцій. Вони є найдинамічнішим структурним елементом світової економіки. За мобільністю, здатністю до трансформації зв’язків та організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси НТР вони набагато перевершують національні або регіональні форми господарських утворень. На відміну від останніх ТНК не прив’язані до тієї чи іншої території, а отже, здатні з’єднати фактори виробництва різної національної належності і брати участь в освоєнні виробництва і ринків у будь-якій частині світу.