7. Світове господарство як сукупність національних господарств(первинний рівень цілісності міжнародних відносин)

Міжнародний поділ праці був тим об'єднуючим елементом, який створив систему світового господарства як сукупність взаємопов'язаних міжнародним обміном національних господарств, що виступають його підсистемами.

Вихід торговельних зв'язків за межі національних кордонів, тобто інтернаціоналізація сфери обігу (товарної стадії руху капіталу), і нині залишається загальною активною тенденцією для всіх країн світу, які прагнуть отримати економічну вигоду від міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі. Але торговельні зв'язки та обслуговуючі їх валютно-кредитні відносини між країнами утворюють лише первинний рівень цілісності міжнародних відносин, оскільки до середини XX ст. оформився наднаціональний рівень світового господарства.

Для характеристики структури світового господарства на первинному рівні, тобто на рівні відносин між країнами, використовується прийнята в міжнародній практиці класифікація, згідно з якою всі країни світу поділяються на три основні групи:

розвинуті країни;

країни з перехідною економікою;

країни, що розвиваються.

В останній групі виокремлюються дві підгрупи — нові індустріальні країни (НІК) та найменш розвинуті країни.

До розвинутих країн належать усі країни Західної Європи (крім Мальти, яка трактується як країна, що розвивається), США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія та Ізраїль. Іноді до цієї групи додається ще Південно-Африканська Республіка (ПАР).

Тут також виокремлюється підгрупа найрозвинутіших країн — «Велика сімка»: США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. Частка промислово розвинутих країн у су­купному ВНП країн світу становить 75 \%, у тому числі частка «Сімки» — 61 \%. Останнім часом групу промислово розвинутих країн називають «Золотим мільярдом». Мільярдом — через те, що разом населення цих країн становить приблизно мільярд жителів, а золотим — через високий рівень розвитку економіки.

Країни з перехідною економікою — це колишні соціалістич­ні країни, що перебудовують економіку на ринкові засади. Серед них — країни СНД, Естонія, Латвія, Литва, країни Центральної Європи. До речі, до цієї групи відносити й Китай, хоча ООН кла­сифікувала його як країну, що розвивається. Проте якщо, зважи­ти що Китай почав економічну перебудову раніше, ніж постра­дянські держави і досяг у цьому вражаючих зрушень, слушно його включити саме до другої групи країн.

Країни, що розвиваються, становлять дуже строкату, неод­норідну групу. Вони сильно відрізняються одна від одної за роз­мірами, економічним потенціалом і темпами розвитку. Є, втім, одна риса, що їх об' єднує: більшість із них — колишні колонії. Крім того, донедавна майже всі вони сильно відставали від роз­винутих країн за економічним розвитком.

Наприкінці ХХ ст. розпочалося швидке зростання темпів роз­витку країн, які увійшли в стадію індустріалізації. Це нові індус­тріальні країни. Чіткого визначення складу цієї підгрупи немає; найчастіше до неї включають Бразилію, Мексику, Аргентину, Ре­спубліку Корею, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Індонезію, Тай­вань. Інколи додають сюди також Індію; проте дуже низький ду­шовий показник ВВП цієї країни відрізняє її від інших НІК, тому, мабуть, доцільно її виокремити як самостійний тип.

Інша підгрупа країн, що розвивається, складається з найменш розвинутих країн, які не спроможні здійснити індустріалізацію, подолати вражаючу бідність. Їхня частка в сукупному ВНП світу неухильно падає. Згідно з класифікацією ООН, до цієї підгрупи належить 45 країн, переважна частина яких знаходиться в Афри­ці. Це, зокрема, Ефіопія, Уганда, Танзанія, Ангола, Сомалі, Су­дан, Чад та ін. В Азії — Афганістан, Бангладеш, Непал, М' янма, Ємен, Лаос. В Латинській Америці — Гаїті.

Перед країнами з перехідною економікою і країнами, що роз­виваються, стоять проблеми, які багато в чому схожі. Це —про­блеми зміни економічних структур і адаптації поведінки насе­лення та законодавства до ринкової економіки, модернізації виробничого апарату та інфраструктури, міжнародної заборгова­ності, вибору шляху і форм інтеграції зі світовим господарством тощо. Характер участі в міжнародному поділі праці країн з пере­хідною економікою має багато спільних рис з участю в МПП країн, що розвиваються.