5 Міжнародне виробниче кооперування

Таким чином, міжнародна кооперація виробництва — це засно¬ваний на міжнародному поділі праці у результаті здійснення на договірній основі про спільну діяльність сталий обмін між краї¬нами виробами, які є елементами кінцевої продукції і виготовля¬ються ними з найбільшою економічною ефективністю. Юридично самостійні виробники різних країн у результаті здійснення на договірній основі спільної діяльності створюють окремі види продукції, що мають чітко визначене адресне призначення і є скла¬довими кінцевої продукції.

Основною ланкою міжнародної виробничої кооперації і пря¬мих зв’язків є договори (контракти), які укладаються господарю¬ючими суб’єктами на основі відповідних міжурядових, галузевих і міжвідомчих угод і являють собою підставу (до створення митного союзу) для митних органів під час пропуску товарів, що поставля¬ються по кооперації, через кордон.

Виділяють такі основні ознаки міжнародної виробничої кооперації:

- попереднє узгодження сторонами умов спільної діяльності;

- головним методом співробітництва є координація діяльності партнерів різних країн;

- наявність промислових фірм, що належать різним країнам, в безпосередньому виробничому кооперуванні;

- закріплення в угоді головних об'єктів кооперування: готових виробів, компонентів та відповідних технологій;

- розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації, виходячи з основних цілей коопераційних домовленостей;

- безпосередній зв'язок здійснюваних партнерами взаємних чи односторонніх постачань товарів з реалізацією виробничих програм у межах кооперування, а не як наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу.

6 Теорія порівняльних витрат виробництва

Головним досягненням класиків у науковій теорії міжнародного поділу праці вважається теорія порівняльних витрат виробництва (порівняльних переваг), яка розглядається як основа економічного вчення про міжнародну торгівлю, економічному обміні.

В основу теорії порівняльних переваг покладена ідея природних розходжень між економіками країн, існуючих в різній географічній і природному середовищу. Одні країни повинні розвивати промисловість, інші - спеціалізуватися на виробництві сільськогосподарської продукції, сировини. Взаємний обмін продукції призведе до підвищення загального добробуту. Порушення цих умов буде означати істотне підвищення національних витрат виробництва.

Теорією порівняльних витрат доводиться вигідність спеціалізації не тільки в умовах абсолютної переваги однієї країни перед іншою у виробництві якого-небудь певного товару, але навіть в умовах, коли така перевага відсутня. Коли з витратами нижче міжнародного рівня не може бути проведений жоден товар, то по якомусь одному товару перевищення цього середнього рівня буде найменшим. Разом з тим теорія порівняльних переваг вже в момент свого створення носила обмежений характер: її принципи могли бути реалізовані лише незалежними державами.

У своїх подальших розробках теорія порівняльних переваг являє собою досить абстрактну модель, як правило, абстрактну від реальних процесів міжнародного поділу праці.