
- •1Сучасне світове господарство (визначення, характеристика)
- •2.Етапи розвитку світового господарства
- •3 Дати визначення й охарактеризувати мпп
- •4 Міжнародна спеціалізація
- •5 Міжнародне виробниче кооперування
- •6 Теорія порівняльних витрат виробництва
- •7. Світове господарство як сукупність національних господарств(первинний рівень цілісності міжнародних відносин)
- •8. Загальна класифікація країн по ступеню розвитку.
- •9. Группа розвинутих країн (хар-ка, приклади)
- •10 Країни, що розвиваються(хар-ка, приклади)
- •13 Світогосподарський поділ праці (вторинний рівні цілісності міжнародних відносин)
- •14 Рівні цілісності міжнародних відносин (характеристика, основні риси, відмінності)
- •15. Характеристика інтернаціоналізації
- •16. Інтеграція як форма інтернаціоналізації
- •17. Транснаціоналізація як форма інтернаціоналізації
- •18. Світогосподарський поділ праці
- •19. Транснаціональна спеціалізація і кооперування
- •20. Cвітове господарство як єдиний наднаціональний простір
- •21 Структура єдиного світового простору
- •22 Технологічна підсистема єдиного світового простору
- •23 Економічна підсистема єдиного світового простору
- •24 Правова підсистема єдиного світового простору
- •25 Соціально-культурна підсистема єдиного світового простору
- •Багатомірність системи світового господарства
- •28. Європейські інтеграційні блоки країн
- •29. Блоки країн у Європі та Середній Азії
- •30.Блоки країн у Північній Америці
- •31. Блоки країн у Латинській Америці
- •Політичний поділ
- •Спеціалізовані установи та підрозділи оон
- •35 Основні теорії міжнародної торгівлі.
- •Меркантилізм
- •Неомеркантилізм
- •Теорія абсолютних переваг
- •38. Значення міжнародної торгівлі
- •39. Територіальний аспект структури та динаміки міжнародної торгівлі
- •41. Структура міжнародної торгівлі за товарними формами.
- •Структура міжнародної торгівлі за рівнем торгівельних потоків.
- •Основні показники обсягу міжнародної торгівлі
- •44. Показники динаміки міжнародної торгівлі
- •45. Показники динаміки міжнародної торгівлі
- •46. Показники результативності міжнародної торгівлі
- •47. Методи здійснення міжнародної торгівлі (безпосередня торгівля, торгівля біржі, міжнародні торги та аукціони)
- •49. Рівні регулювання міжнародної торгівлі
- •50. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі (види й групи)
- •51. Квоти та їх види
- •52. Ліцензування, види ліцензій
- •53. Демпінг, його види та розмір антидемпінгового мита
- •54. Система експортного контролю: рівні, цілі та основні принципи
- •56. Нетарифне регулювання
- •57. Торгівельна політика країн, що розвиваються (самостійно)
- •58. Торгівельна політика країн з перехідною економікою (самостійно)
- •59. Торгівельна політика промислово-розвинутих країн (самостійно)
- •60. Інститути, що регулюють міжнародну торгівельну політику
Політичний поділ
В Африці розташовано 57 країн, з них 3 — самопроголошені та невизнані. Більшість з них довгий час були колоніями європейських держав і отримали незалежність тільки в 50—60-их роках XX століття. До цього незалежними були тільки Єгипет (з 1922 року), Ефіопія (з часівсередньовіччя), Ліберія (з 1847 року) та ПАР (з 1910 року). У ПАР та Південній Родезії (Зімбабве) аж до 80-90-х років XX століття зберігався режимапартеїду, дискримінаційний по відношенню до корінного (негроїдного) населення. У наш час у багатьох африканських державах керують режими,дискримінаційні по відношенню до білого населення.
На
півночі континенту розташовані
території Сеута, Мелілья (Іспанія)
та архіпелаги Канарські
острови (
Іспанія)
та Мадейра (
Португалія);
на сході Сокотра (
Ємен)
. Африка,
другий за величиною після Євразії
материк, на території якого вмістилося
півсотні країн. Назва Африка набула
вжитку на Заході завдяки римлянам, які
використовували назву Africa terra —
«земля Афрі» (множина, чи у однині —
Афер) — для північної частини материка,
а також і для провінції Африки з її
столицею Карфагеном, що відповідає
теперішньому Тунісу.
Близьки́й Схід — назва регіону, розташованого в Західній Азії та Північній Африці.
Розташований на стику європейського, азіатського і африканського материків.
Назву дали європейці як найближчому для них східному регіону.
Один із найважливіших економічних і військово-стратегічних вузлів на політичній карті світу.
Боротьба за панівні позиції на Близькому Сході пов'язана з величезними природними багатствами (особливо нафтою, а також покладами руд кольорових металів, хромітів, калійних солей тощо), наявністю важливої сільськогосподарської сировини, ринків збуту і стратегічним розташуванням країн.
До Близького Сходу відносять такі країни:
Ірак, Йорданія, Ліван, Ізраїль, Сирія,
Туреччина, Кіпр, Єгипет,
Саудівська Аравія, Ємен, Катар,
Оман,
Бахрейн, Кувейт, ОАЕ.
34. Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.
Члени-засновники — 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. З 14 липня 2011 року має 193 держави-члени[1]. Західна Сахара та інші маленькі держави не приєднались до ООН через їх невизнання.
Структурно Організація Об'єднаних Націй складається з п'яти основних органів (раніше шести — Зала Ради ООН призупинила свою діяльність у 1994 році): Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН,Секретаріату ООН і Міжнародного Суду юстиції ООН.
Спеціалізовані установи та підрозділи оон
Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний з головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.
Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять різноманітну роботу з конкретних питань. Деякі з найвідоміших установ — МОП (Міжнародна організація праці),Міжнародне агентство з атомної енергії, Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ЮНІДО(Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку), Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я. Саме через ці установи, ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи. Приклади цих дій включають: програми масових щеплень (в рамках ВООЗ), програми щоб уникнути голоду і недоїдання (в рамках роботи МПП), і захист вразливих груп, і переміщених осіб (наприклад, шляхом ВСР).
Група Світового банку — група із п'яти міжнародних організацій, що надає позики, як правило бідним країнам. Банк засновано 27 грудня 1945. Його п'ять установ:
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР(створений в 1945))
Міжнародна асоціація розвитку (МАР, 1960)
Міжнародна фінансова корпорація (МФК, 19656)
Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ, 1988)
Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС, 1966)
Загальна мета банку полягає в скороченні бідності в усьому світі шляхом зміцнення економіки бідних країн. Його метою є підвищення рівня життя населення, відповідно до Цілей розвитку тисячоліття, шляхом сприяння економічному зростанню і розвитку.