Політичний поділ

В Африці розташовано 57 країн, з них 3 — самопроголошені та невизнані. Більшість з них довгий час були колоніями європейських держав і отримали незалежність тільки в 50—60-их роках XX століття. До цього незалежними були тільки Єгипет (з 1922 року), Ефіопія (з часівсередньовіччя), Ліберія (з 1847 року) та ПАР (з 1910 року). У ПАР та Південній Родезії (Зімбабве) аж до 80-90-х років XX століття зберігався режимапартеїду, дискримінаційний по відношенню до корінного (негроїдного) населення. У наш час у багатьох африканських державах керують режими,дискримінаційні по відношенню до білого населення.

На півночі континенту розташовані території Сеута, Мелілья (Іспанія) та архіпелаги Канарські острови (  Іспанія) та Мадейра (  Португалія); на сході Сокотра (  Ємен) . Африка, другий за величиною після Євразії материк, на території якого вмістилося півсотні країн. Назва Африка набула вжитку на Заході завдяки римлянам, які використовували назву Africa terra — «земля Афрі» (множина, чи у однині — Афер) — для північної частини материка, а також і для провінції Африки з її столицею Карфагеном, що відповідає теперішньому Тунісу.

Близьки́й Схід — назва регіону, розташованого в Західній Азії та Північній Африці.

Розташований на стику європейського, азіатського і африканського материків.

Назву дали європейці як найближчому для них східному регіону.

Один із найважливіших економічних і військово-стратегічних вузлів на політичній карті світу.

Боротьба за панівні позиції на Близькому Сході пов'язана з величезними природними багатствами (особливо нафтою, а також покладами руд кольорових металів, хромітів, калійних солей тощо), наявністю важливої сільськогосподарської сировини, ринків збуту і стратегічним розташуванням країн.

До Близького Сходу відносять такі країни:

•  Ірак,  Йорданія,  Ліван,  Ізраїль,  Сирія,

• Туреччина,  Кіпр,  Єгипет,

•  Саудівська Аравія,  Ємен,  Катар,   Оман,   Бахрейн,   Кувейт,   ОАЕ.

34. Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.

Члени-засновники — 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. З 14 липня 2011 року має 193 держави-члени^[1]. Західна Сахара та інші маленькі держави не приєднались до ООН через їх невизнання.

Структурно Організація Об'єднаних Націй складається з п'яти основних органів (раніше шести — Зала Ради ООН призупинила свою діяльність у 1994 році): Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН,Секретаріату ООН і Міжнародного Суду юстиції ООН.

Спеціалізовані установи та підрозділи оон

Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний з головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.

Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять різноманітну роботу з конкретних питань. Деякі з найвідоміших установ — МОП (Міжнародна організація праці),Міжнародне агентство з атомної енергії, Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ЮНІДО(Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку), Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я. Саме через ці установи, ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи. Приклади цих дій включають: програми масових щеплень (в рамках ВООЗ), програми щоб уникнути голоду і недоїдання (в рамках роботи МПП), і захист вразливих груп, і переміщених осіб (наприклад, шляхом ВСР).

Група Світового банку — група із п'яти міжнародних організацій, що надає позики, як правило бідним країнам. Банк засновано 27 грудня 1945. Його п'ять установ:

• Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР(створений в 1945))

• Міжнародна асоціація розвитку (МАР, 1960)

• Міжнародна фінансова корпорація (МФК, 19656)

• Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ, 1988)

• Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС, 1966)

Загальна мета  банку полягає в скороченні бідності в усьому світі шляхом зміцнення економіки бідних країн. Його метою є підвищення рівня життя населення, відповідно до Цілей розвитку тисячоліття, шляхом сприяння економічному зростанню і розвитку.