3. Підходи до структуризація економічної науки.

Cтруктура економічної науки - є вивченням таких проблем: аналіз наявної класифікації економічних наук, структура самої економічної теорії та принципи структуризації. Аналізуючи структуру курсу економічної теорії, можна виявити такі підходи до її класифікації у вітчизняній науці: а)“пірамідальний” підхід, який представляє економічну науку подібно до піраміди, в основі якої є дисципліни економічної теорії, а вершина передбачає вивчення практичних дисциплін; б)багатокомпонентний підхід, що розглядає економічну науку як систему дисциплін про економіку. Останній підхід має певні різновиди. Проблема структури самої економічної теорії дає змогу виявити в об’єкті економіки певні характерні елементи, установити структурні взаємозв’язки і функціональні залежності. Сама структура економічної теорії залежить від принципу структуризації. Принцип об’єкта дослідження дозволяє виділяти традиційний звужений і традиційний розширений підходи. Перший підхід передбачає вивчення лише макроекономіки та мікроекономіки. Макроекономіка(macroeconomics) – наука про поведінку економіки як єдиного цілого. Мікроекономіка(microeconomics) – термін, що використовується для позначення тих розділів економічного аналізу, що аналізує поведінку окремих економічних агентів, зокрема споживачів і фірм, і не розглядає такі агреговані показники, як безробіття, рівень цін, національний дохід і т. д., що є предметом макроекономіки.

Другий підхід розширює будову цієї галузі знання до триступінчатої або чотириступінчатої структури. Досить поширеною у вітчизняних підручниках є змішана структура, що об’єднує класичну політекономію та неокласичний економікс, або використання класифікації багатокомпонентним підходом. Особливе значення має і серединна структура економічної теорії, яка залежить від принципів структуризації. При цьому поширеними в Україні є такі принципи структуризації, як альтернативного підходу, історичності, системності та національного менталітету.

Різні підходи щодо логіки побудови концепції курсу економічної теорії в Україні простежуються в сучасних економічних школах.

Класифікація економічних шкіл в Україні

Назви шкіл	Системи поглядів	Напрям наукових досліджень
Київська школа	Еклектика	Проблеми викладання економічної теорії, розвиток практичної спрямованості економічної теорії
Львівська школа	Неокласичний синтез	Формування нової парадигми економічної теорії
Харківська школа	Інституціоналізм	Інституційні основи ринкової економіки
Запорізька школа	Критика ліворадикальної політичної економії	Розроблення економічної теорії з позиції соціального ринкового господарства

Київська школа характеризується чіткою спеціалізацією за окремими економічними дисциплінами. Особливо активно розвивається політекономія, а її предмет тлумачать у класичному стилі. Мікро- і макроекономіка подаються в неокласичній версії. Векторність макроекономіки розглядається через системний погляд на економічні науки, а в мікроекономіці стверджується через різні види аналізу: сутнісний та функціональний.

Львівська школа трактує економічну теорію як низку галузей економічного знання – аналітична економія, теорія ризику, теорія фінансів і т.д. Інакше кажучи, економічна теорія – це сукупність теоретичних положень галузей економічного знання. Ту частину економічної теорії, яка використовує якісні вимірники і показники, досліджує процеси впливу держави та інших інститутів на господарську діяльність, а також проблеми соціальної ефективності та справедливості, представники цієї школи називають політичною економією або політико-економічним аналізом. Львівська школа акцентує на тому, що усі складові економічної теорії спрямовані на поліпшення функціонування економіки, виявлення в ній різних взаємозв’язків і впливів, що дають змогу підвищити ефективність господарської діяльності. Соціальне тлумачення предмета стверджує пріоритет загальнолюдських цінностей для представників Львівської школи.

Харківська школа намагається об’єднати альтернативні погляди різних економічних шкіл. У складі економічної теорії виділяються три основні структурні частини, кожна з яких вивчає свій аспект економічної діяльності. Наголошується на практичному значенні економічної теорії. Предмет певною мірою еклектичний з досить нейтральним класичним тлумаченням. Мікро- і макроекономіка подаються в неокласичній версії.

Запорізька школа за свою мету вважає виявлення найбільш загальних економічних законів розвитку виробництва в сучасних умовах, обґрунтування теорії цих законів і створення єдиної теорії ринків. Представники цієї школи виходять з того, що структура економічної теорії залежить від еволюції соціального ринкового господарства. Школа більше тяжіє до розгляду мікроекономічних проблем, про що свідчить і предметна позиція школи.