Додаток 1
Додаток 2
«ЧОГО КОШТУВАВ МІЙ ВИБІР?»
№ з/п |
Що зроблено |
Хто зробив (ім'я учня) |
Яка альтернативна вартість зробленої речі |
1. |
Серветка |
|
|
2. |
Кишеня для фартуха |
|
|
3. |
Листочок для аплікації |
|
|
Будь-який вибір пов'язаний з ________________________________ від чогось.
Альтернативна вартість вибору – це _____
ДОДАТОК 3
С. Маршак
«МАСТЕР-ЛОМАСТЕР»
Я учиться не хочу.
Сам любого научу.
Я – известный мастер
По столярной части!
Смастерю я вам буфет –
Простоит он сотню лет.
Вытешу из ёлки
Новенькие полки.
У меня, как в мастерской,
Все, что нужно, под рукой:
Плоскогубцы и пила,
И топор, и два сверла,
Молоток,
Рубанок,
Долото,
Фуганок.
Не дается мне буфет.
Сколочу я табурет,
Не хромой, не шаткий,
Чистенький и гладкий.
Вот и стал я столяром,
Заработал топором.
Я по этой части
Знаменитый мастер!
Раз, два –
По полену.
Три, четыре –
По колену.
По полену,
По колену,
А потом
Врубился в стену.
Топорище – пополам,
А на лбу остался шрам.
Обойдусь без табурета.
Лучше рама для портрета.
Есть у дедушки портрет
Бабушкиной мамы.
Только в доме нашем нет
Подходящей рамы.
Плохи гвозди у меня –
Не вобьешь их прямо.
Так до нынешнего дня
Не готова рама…
Унывать я не люблю.
Из своих дощечек
Я лучинок наколю
На зиму для печек.
Щепочки колючие,
Тонкие, горючие
Затрещат, как на пожаре,
В нашем старом самоваре!
То-то весело горят!
А ребята говорят:
- Иди,
Столяр,
Разводи
Самовар.
Ты у нас не мастер,
Ты у нас ломастер!
ДОДАТОК 4
Завдання:
Прочитай уривок вірша С.Я.Маршака і визнач альтернативну вартість вибору Майстра-Ломайстера:
Альтернативна вартість виробництва буфета – це
Альтернативна вартість виробництва табурета – це
Альтернативна вартість виробництва рами для портрета – це
Альтернативна вартість виробництва лучинок для самовару – це
Додаток 5 історія тринадцята, в якій розповідається, що кожний вибір чогось коштує
Був
тихий осінній ранок. Золотаві промені
сонця пронизували вже подекуди почервоніле
й пожовтіле листя, роблячи Ліс святково
ошатним.
Маленьке Сонечко помітило тітоньку Їжачиху і тільки зібралося привітатися, як раптом побачило ... фартух! Який же то фартух був на тітоньці Їжачисі!
На перший погляд нічого особливого в ньому не було. Фартух як фартух – дві зав'язочки, одна кишенька... Так, кишенька! Саме вона й була особливою! Саме на неї, милуючись, і дивилося, не відводячи очей, Сонечко.
Тітонька Їжачиха помітила його погляд.
– Тобі, напевно, кишеня сподобалася? – запитала вона Сонечко.
Сонечко тільки мовчки кивнуло головою у відповідь.
Кишеня дійсно була гарною. На ній, начебто живе, було намальоване Сонечко з тоненькими чорненькими вусиками, акуратними цяточками на червоній спинці, а навколо нього - плетіння соковито-зеленого травневого листя. Сама кишеня була облямована мереживом. На білому фартушку тітоньки Їжачихи кишеня виглядала яскраво і святково.
– У цієї кишені своя історія, – сказала тітонька Їжачиха. – Якщо хочеш послухати, залишайся.
– А можна? – радісно запитало Сонечко.
– Звичайно, можна! – відповіла Їжачиха й почала свою розповідь.
– Була у мене скатертина – сама біла, по краях ромашки з волошками переплетені, а в центрі – червоне Сонечко на зелених листочках. Гарна скатертина, ошатна. Дуже я нею дорожила – це ще скатертина моєї бабусі, її у нас в родині всі берегли. Я, бувало, напечу пирогів, поставлю самовар, скличу друзів, сусідів, і накрию стіл цією скатертиною – начебто у всьому Лісі свято! Але якось одного разу посварилися у мене за столом Вовченя з Лисеням і перевернули на скатертину чорничне варення. Ми, звичайно, забіяк утихомирили, але свято було зіпсовано. Стали гості мої потихеньку по домівках розходитися. Почала я зі столу прибирати, а на скатертині - пляма! Ну, думаю, нічого, завтра з ранку відперу! Але це виявилося не такою простою справою! Як я старалася, а пляма на скатертині залишалася! Я вже цю скатертину і до Єнотихи носила. Вже на що вона прати майстриня, усілякі плями відпирає, а із цією плямою й вона впоратися не змогла. Засмутилася я. Їжак говорить мені: нічого, я тобі іншу скатертину на ярмарку куплю! І дійсно, привіз мені з ярмарку нову скатертину, теж дуже гарна! Приходь у гості, я тобі її покажу. Але тільки вона не така, без Сонечка...
Сонечко
кивнуло на знак згоди, а Їжачиха
продовжувала:
– А скатертина із плямою так і залишилася лежати у мене в комоді. Шкода мені її було. Як почну в комоді потрібну мені білизну шукати, так її й розглядаю, бо багато теплих спогадів було з нею пов'язано! Повіриш, ледве не плачу. так мені її шкода! Одного разу шукала я для чоловіка мого, Їжака, чисту серветку. Я йому в кошик обід поклала (він на цілий день по справах у сад ішов), а серветку чисту, щоб кошик накрити, ніяк знайти не могла... Раптом бачу – лежить скатертина із плямою! Подумала я, подумала - і з цієї скатертини вирізала серветку. Пляма саме в обрізках і залишилася. На ганчірки в господарстві ці обрізки потім знадобилися...
– Виходить, викроївши серветку, ви, тітонько Їжачихо, відмовилися від скатертини? – уточнило Сонечко.
– Правильно! – підтвердила тітонька Їжачиха. – Нелегко мені було це зробити, шкода скатертини, але...
– Виходить, – продовжувало Сонечко, – скатертина – це альтернативна вартість Вашого вибору!
– Якого такого вибору? – здивувалася тітонька Їжачиха. – І яка альтернативна вартість? Що це таке – вартість? Я ж нічого не купувала! Я зі старої скатертини із плямою серветку вирізала, а не купила її!
Сонечко розсміялося.
– Так, я все зрозуміло! Тільки мова йде не про те, скільки товар коштує, коли його у продавця купуєш, а про альтернативну вартість вибору. Ви вибрали серветку, і при цьому відмовилися від скатертини, так?
– Так, – розгублено відповіла тітонька Їжачиха.
– Виходить, ваш вибір коштував Вам відмови від скатертини! Адже Ви не могли б мати і скатертину із плямою, і серветку, вирізану зі скатертини, одночасно!
– Звичайно, одночасно не могла б, – погодилася тітонька Їжачиха. – Треба було щось одне вибирати: або скатертина із плямою, або серветка. Але серветка – це ж краще! Навіщо мені скатертина із плямою, якщо в мене нова скатертина є?
– Стривайте, стривайте! – розсміялося Сонечко. – Тепер Ви згодні, що скатертина, яку Ви порізали, була альтернативною вартістю вибору, коли Ви вирізали серветку?
– Так, – кивнула головою тітонька Їжачиха. – Я вибирала між скатертиною й серветкою. Вибрала серветку, відмовившись від скатертини. Скатертина ж із плямою, тому я з неї серветку і вирізала. Виходить, скатертина – це альтернативна вартість мого вибору.
– Ви просто молодець! – зааплодувало Сонечко. – А тепер розкажіть, будь ласка, про кишеню.
– Про кишеню? – здивувалася тітонька Їжачиха. – А я про що розповідаю?
– Ви поки що про скатертину й серветку мені розповідали!
– Так про кишеню далі буде, тільки слухай!
І тітонька Їжачиха продовжила.
– Серветка ця дуже Їжакові сподобалася. Він, бувало, як іде на цілий день, так мене й просить, щоб я кошик з обідом цією серветкою накрила. У нього нібито від вигляду цієї серветки апетит поліпшується і все набагато смачнішим здається! Так от лихо, згодом краї у серветки зовсім обтріпалися, використовувати її стало майже неможливо. Шкода мені її було, як і скатертину. А вже Їжак як засмутився! Але нічого не поробиш. І коли я собі новий фартух шила, то викроїла із серветки кишеню, саме із сонечком! Це та сама кишеня, що тобі так сподобалася.
Сонечко запитало:
– А як Ви думаєте, чого тепер коштував ваш вибір?
– Який вибір? – не зрозуміла тітонька Їжачиха.
– Ну, коли Ви вибирали між серветкою з обтріпаними краями й кишенею?
– А, от ти про що... – Їжачиха на хвилинку задумалася. – Я вибрала кишеню, вирізавши її із серветки. Виходить, я відмовилася від серветки заради кишені. Тоді альтернативна вартість вибору кишені – це серветка!
– Правильно, правильно! – розсміялося Сонечко.
І разом із Їжачихою вони весело заспівали:
– Який чудовий день – пам-пам!
У
РОК
4.3