Модуль 6. Обмін, гроші і їхня роль в економіці Змістовний стандарт

УЧНІ ПОВИННІ ЗНАТИ

УЧНІ ПОВИННІ ВМІТИ

Що люди добровільно обмінюються товарами і послугами, тому що вони очікують одержати вигоду від обміну. Що бартер - це прямий обмін товарами і послугами між людьми без використання грошей. Що із зростанням взаємозалежності використання бартеру стає дедалі складнішим. Що використання грошей у процесі обміну робить його більш зручним і швидким. Що гроші - це те, що люди погоджуються прийняти як оплату за товари і послуги, тобто - це товар-еквівалент. Що основними характеристиками грошей є такі: рідкісність, подільність, портативність (велика цінність у малому обсязі), здатність до збереження, визнання всіма у процесі обміну. Що гроші дозволяють зпівставити (порівняти) цінність різних благ. Що ціна - це кількість грошей, яку ми обмінюємо на одиницю певного товару або послуги. Що люди, які виробляють товари та послуги, одержують доход, як правило, у грошовому вираженні. Що люди витрачають свої обмежені грошові доходи на споживання, або заощаджують їх, щоб використати у майбутньому.

Пояснювати, що добровільний обмін приносить вигоди обом сторонам і наводити відповідні приклади добровільного обміну. Характеризувати позитивні і негативні сторони бартеру. Наводити приклади бартерного обміну. Наводити історичні приклади використання товарних грошей. Пояснювати за допомогою аналізу основних характеристик грошей (рідкісність, подільність, портативність, здатність до збереження, загальне визнання), чому товарні гроші не виконують роль загального еквівалента в сучасних умовах. Ідентифікувати функції грошей як міри вартості, засобу обміну та засобу нагромадження (заощадження). Наводити приклади причин необхідності заощадження грошей. Наводити приклади товарів і послуг, для придбання яких родині необхідно попереднє нагромадження грошей (можна вказати приблизний строк).

Інформаційно-МетодичнІ матеріалИ для вчителІв

ПЛАН

1. Вигоди від добровільного обміну.

2. Властивості і функції грошей.

1. Вигоди від добровільного обміну

Поділ праці і спеціалізація роблять необхідним і можливим обмін. З одного боку, спеціалізація призводить до зростання продуктивності праці, що виражається у випуску більшого обсягу товарів і послуг, ніж це необхідно для споживання самому виробникові. З іншого боку, спеціалізація призводить до взаємозалежності, яка проявляється в тому, що виробник виготовляє менш різноманітний набір товарів і послуг, ніж той, який йому необхідний для споживання. Таким чином, виробник може обміняти надлишок своєї продукції на різні необхідні йому товари та послуги, вироблені іншими виробниками. Принцип добровільного обміну заснований на тому, що обидві сторони очікують одержати взаємну вигоду від торгівлі. При сучасному рівні спеціалізації обмін передбачає не тільки обмін товарами, але і послугами, інформацією, різними видами діяльності.

Найпростішою формою обміну є бартер, тобто прямий обмін товарами і послугами між людьми, фірмами, державами. Якщо ж відсутній обмін навіть у бартерній формі, то економіка заснована на натуральному господарстві - такій системі господарювання, коли кожний виробник (родина) змушений сам виробляти все, що необхідно для життя.

Натуральне господарство було зруйновано торгівлею. На зміну натуральному господарству прийшло товарне господарство. Товарне господарство – це спосіб організації виробництва, при якому люди спеціалізуються на певних видах діяльності, щоб виробляти товари і послуги для обміну, одержуючи взаємну вигоду. Обмін товарами, торгівля - це взаємовигідний процес. Адже якщо швець виготовляє десять пар чобіт, то тільки одна пара для нього є цінною (необхідною). Якщо інші дев'ять він міняє на шапку, штани, сорочку, хліб, молоко, картоплю, м'ясо, рибу чи посуд, то він значно розширює коло задоволення своїх потреб. Причому кожний із цих товарів для шевця має більш високу цінність, ніж друга, третя і інші пари чобіт. Отже, в результаті обміну він багатіє, так само як і ті, хто продав йому (обміняв на його чоботи) шапку, штани та інші блага.

Торгівля завжди була дуже важливою сферою людської діяльності. Саме торгівля стала основним предметом вивчення економічної наукової школи меркантелістів. «Мерканте» з італійської означає «торговець, купець». Головною сферою, де народжується багатство, меркантелісти вважали торгівлю.