2.2. Урок психології
На уроках психології можна дати дитині знання про неї й навчити отримувати ці знання; допомогти їй стати соціально адаптованою; розвивати рефлексію як процес пізнання й розуміння себе та інших; сприяти особистісному зростанню підлітка, самовизначенню й пошуку життєвих цінностей; створювати умови для розкриття творчого потенціалу; дати певні дані про психологічні функції, процеси і утворення; удосконалювати комунікативні уміння й збагачувати поведінковий потенціал підлітків.
Цілком зрозуміло, що класична форма викладання не дозволяє ефективно вирішувати ці задачі. Можна порекомендувати використання лекцій, психодіагностичних практикумів, експресивних методів творчого самовираження, соціально-психологічних тренінгів, дискусій, аналізу конкретних ситуацій, ігрового моделювання, імітаційних ігор.
За формою уроки психології нагадують соціально-психологічні тренінги, техніка яких досить еклектична. Незважаючи на розбіжності конкретного плану, уроки не можна обмежувати чіткими рамками програмного ведення, оскільки в намічений задум можуть вноситися зміни в ході заняття.
Особливо необхідно зазначити про роль викладача психології. Вона досить складна, оскільки включає в себе функції педагога, психолога, керівника малої групи та її учасника одночасно. Як вчитель, викладач психології дає теоретичні знання, організовує і спрямовує групову дискусію з обговорення різноманітних психологічних проблем. Як психолог, він грамотно здійснює всі діагностичні процедури, їх аналіз та інтерпретацію, таким чином, щоб це слугувало і цілям навчання, й одночасно сприяло створенню обстановки довіри на занятті. Він організовує групову рефлексію і здійснює функцію надання підтримки. Як керівник малої групи психолог здійснює керівництво всім процесом, змінюючи творчо різноманітний стиль керівництва. Як член групи він на рівних з дітьми приймає участь у всіх іграх, вправах, творчих заняттях.
2.3. Консиліум
В завдання консиліуму входить:
Виявлення характеру й причин відхилень в поведінці й навчанні учнів.
Розробка програми виховних мір з метою корекції розвитку, що відхиляється.
Консультації у вирішенні складних чи конфліктних ситуацій.
Принципи організації роботи консиліуму: повага до особистості й опір на позитивне, «не зашкодь», інтеграція психологічного й методичного знання, тобто максимальна педагогізація діагностики. Консиліум розглядається як самостійна форма колективної мислиннєвої діяльності зі специфічним колом діагностико-виховних задач.
Діагностична функція консиліуму полягає у вивченні соціальної ситуації розвитку,визначенні домінанти розвитку, потенційних можливостей і здібностей учнів, розпізнанні характеру відхилень в їх поведінці, діяльності й спілкуванні.
Виховна функція консиліуму включає в себе розробку проекту педагогічної корекції у вигляді ряду навчально-виховних заходів, що рекомендуються класному керівникові, вчителеві-предметнику, батькам, учнівському активу і т.д. За характером ці міри можуть носити лікувальний, контролюючий, дисциплінуючий, корекційний характер.
Реабілітуючи функція передбачає захист інтересів дитини, що потрапила в несприятливі сімейні чи навчально-виховні умови.
Склад консиліуму формується з урахуванням його цілі(керівник консиліуму, психолог, шкільний лікар, інспектор, спеціаліст-консультант, педагоги, члени батьківського комітету, бажані для дитини референтні особи).
Способи підготовки засідання консиліуму можуть бути різними. Діагностичний мозковий штурм, діагностичний ланцюг, діагностичний монолог використовуються на підготовчому етапі, коли формується діагностична карта учня.
На другому етапі проводиться засідання, на яке запрошуються учні та їхні батьки. Процедурна схема засідання: оргкомітет, заслуховування характеристики, її доповнення членами консиліуму, співбесіда з батьками й учнями, підготовка педагогічного діагнозу, обмін враженнями й пропозиціями з приводу корекції учнів, вироблення рекомендацій.
Документація консиліуму включає в себе три найменування: наказ з організації консиліуму і його складу на навчальний рік, журнал консиліуму та діагностичні карти учнів.
Психолого-педагогічний консиліум може розглядати й більш широке коло проблем, пов’язаних з диференціацією навчання, створенням класів з поглибленим викладанням і класів адаптації, питаннями профвідбору й профконсультацій та ін.