2.Основні форми роботи практичного психолога
За великого різноманіття форм роботи найчастіше психологу доводиться використовувати консультативну бесіду, урок психології, консиліум, тренінг.
2.1.Консультативна бесіда
В консультативній практиці бесіда використовується з різними цілями: для встановлення контакту з досліджуваним і введення його в ситуацію експерименту (контрактна бесіда); для перевірки дослідницьких гіпотез (експериментальна бесіда); як метод отримання даних про властивості особистості (діагностичне інтерв’ю); для надання психологічної допомоги (клінічне інтерв’ю).
Названі види бесіди тісно пов’язані між собою і мають спільні елементи. Так, будь-яка бесіда починається зі встановлення контакту і може містити елементи діагностики і психологічного впливу на клієнта. Консультативна бесіда проводиться визначеним планом (від чітко запрограмованого інтерв’ю по типу анкети до бесіди, що протікає у вільній формі, з визначеною стратегією,але вільною тактикою).
Повністю стандартизована бесіда частіше застосовується при масових опитуваннях, коли необхідно за короткий час отримати великий об’єм даних. В цьому випадку дослідник у суворій послідовності пред’являє кожному досліджуваному заздалегідь складенні запитання. Така форма бесіди дозволяє отримати добре порівнювані результати, виразити їх в кількісній формі і, крім того, не потребує від фахівця високої кваліфікації. Проте регламентована бесіда не дозволяє врахувати безпосередні реакції досліджуваного й істотно зменшує емоційний контакт з ним. Тому за індивідуального обстеження, коли є необхідним проникнення у внутрішній світ особистості, розуміння її труднощів, така форма бесіди зазвичай не використовується.
Менш стандартизована бесіда дозволяє зберегти природність ситуації, що полегшує підтримання контакту з досліджуваним. В цьому випадку психолог може індивідуалізувати ситуацію опитування. Це потребує від нього високої майстерності, уміння добре орієнтуватися в ситуації й змінювати тактику залежно від нових обставин.
В більшості випадків бесіда є керованою. Проте плідною може виявитися й некерована бесіда, яка носить сповідницький характер. Це є більш типовим для психотерапевтичної бесіди. Проте і в цьому випадку психолог займає позицію активного слухача.
Бесіда з дітьми має певну специфіку і є незрівнянно більш складною справою, ніж бесіда з дорослими. Відмінність полягає в тому, що зазвичай приводять педагоги чи батьки помітивши певні відхилення в їхньому розвитку чи поведінці. Тому у дітей відсутня будь-яка мотивація спілкування з психологом і від дорослого потребується велика винахідливість, щоб розговорити дитину. Особливо це стосується «важких» дітей, що мають негативний досвід спілкування з дорослими. В таких випадках для включення дитини у взаємодію можна використовувати гру.
Запитання – основний елемент консультативної бесіди. Зазвичай запитання розподіляються на три групи: 1) прямі, які безпосередньо стосуються досліджуваного предмету(у тебе є друзі?); 2) непрямі, що допомагають опосередковано отримати інформацію (що ти подаруєш другові на день народження?); 3) проективні, що враховують ідентифікацію досліджуваного з певною особою чи групою і провокують на спонтанні висловлювання (чи у всіх дітей є друзі?).
Використання запитань другого і третього типів є необхідним при встановленні характеристик, що складно піддаються усвідомленню і у випадках, коли відповідь може володіти високою соціальною бажаністю. Залежно від цілей змінюється і зміст бесіди (діагностичне інтерв’ю, експериментальна бесіда). Методика експериментальної бесіди включає встановлення контакту, аналіз складних ситуацій у дітей і їх причин, виявлення особливостей поведінки дитини в ідентичних ситуаціях, аналіз способів саморегуляції розробка порад другові, що потрапив у подібну ситуацію, визначення джерел отримання інформації дітей.
