Зміст і форми роботи психолога в закладах освіти

1. Об’єкти психологічної роботи психолога

2. Основні форми роботи практичного психолога

   1. Консультативна бесіда

   2. Урок психології

   3. Консиліум

   4. Тренінг

1. Об’єкти психологічної роботи психолога

Головним об’єктом діяльності практичного психолога є дитина. Психолог здійснює загальний контроль за ходом її психічного розвитку на основі уявлень про нормативний зміст і періодизацію даного процесу. Предметом психологічної діагностики є визначення психологічного статусу дитини: особливостей розвитку психічних функцій, склад її особистості, характеру, темпераменту.

На основі скринінгу виокремлюється «група ризику», яка потребує особливої уваги психолога. Відносно цих дітей психолог використовує як загальні, так і спеціальні форми роботи (стимулююча психодіагностика, віково-індивідуальне консультування, телефон довіри, тренінг мотивації досягнення, тренінг причинних схем, тренінг спілкування і рольової поведінки, ігрова корекція поведінки, сеанси психологічної гімнастики і психотерапії, психопрофілактичні бесіди й консультації).

Особливою категорією, з якою доводиться працювати психологові, є батьки. Аналіз шкільної практики показує, що робота з батьками потребує кардинальної перебудови. Її успішність залежить від вирішення багатьох задач.

Перша задача – зміна психологічної установки педагогів і батьків на роль сім’ї у формуванні особистості: необхідно повернути дитину в сім’ю, повернути сім’ї роль «домашньої академії», а батькам – функцію основних вихователів.

Друга задача – наукова діагностика сім’ї, умов сімейного виховання і потреб батьків, яка може починатись з елементарних діагностичних анкет і закінчуватись складанням повного портрету сім’ї як виховного інституту батьків.

Третя задача – відключення батьків від традиційного негативу в психолого-педагогічній підготовці.

Останні роки мова все більше заходить про дисгармонійну сім’ю. Сьогодні необхідно створювати й пропагувати культ щасливої сім’ї.

Четверта задача – широке використання педагогічних можливостей самих батьків. Вибудовуючи роботу з батьківським активом, необхідно враховувати інтереси і можливості сім’ї, формувати суспільну думку батьків, обличчя батьківського колективу. Сучасні батьки не лише спроможні зрозуміти задачі школи, але й знають її плани, кінцеві й близькі цілі.

П’ята задача – організація швидкої психолого-педагогічної допомоги сім’ї. Коли батьки приходять на лекції, на яких ідеться про так звану посередню дитину, отримана інформація залишається не затребуваною. Якщо ж вони отримують відповідь на конкретне запитання, яке їх хвилює сьогодні, ‒ це вже педагогіка і психологія, які працюють. Дану задачу можна вирішити через сімейні консультації, телефон довіри, виїзні форми психологічної допомоги сім’ї.

Шоста задача – надання роботі з батьками живого, практичного характеру. Багато батьків погано виховують своїх дітей не тому, що безграмотні. Вони знають, що необхідно робити, але не знають, як це зробити. Навіть на самій гарній лекції важко оволодіти технологією сімейного виховання. А ось так званні активні форми розвивають практичні педагогічні уміння, навички сімейного спілкування, психолого-педагогічну проникливість батьків.

В моделі психологічної служби важливе місце займає робота з адміністрацією закладу. Психолог має допомогти керівникам у розпізнаванні сильних і слабких сторін їх особистості, формуванні сприятливого психологічного клімату в колективі, виборі оптимального стилю управління й діяльності, діагностиці педагогічного колективу, правильному доборі, розстановці й атестації кадрів, вирішенні виробничих і міжособистісних конфліктів. Окрім соціально-психологічного аспекту управління з допомогою психолога можуть бути оптимізовані й інші аспекти управлінської діяльності, зокрема планування, аналіз педагогічного процесу, визначення його цільових домінант і т. д.

Складна категорія, з якою працює психолог, ‒ це педагоги. Найкраще починати з психодіагностики особистості: кожній людині є притаманним прагнення до самопізнання. Вивчивши особливості того чи іншого вчителя, необхідно дати стимулюючі поради: як, опираючись на сильні сторони свого характеру, оптимізувати педагогічну працю. Для більш точного діагнозу психологові доводиться спостерігати за педагогом в спілкуванні, діяльності. Для цього необхідно аналізувати навчально-виховний процес.

Варто зауважити, що педагоги дуже гостро реагують на оцінку їх особистісних особливостей. Педагог звик оцінювати інших. Йому досить складно погодитися з висновками про те, що не сприятливий розвиток педагогічної ситуації визначений його власними слабостями чи недоліками. Крім того, більшість педагогів мають високу особистісну тривожність, в силу якої схильні перебільшувати, драматизувати події чи впадати в глухий психологічний захист, не приймаючи чи повністю заперечуючи висновки психолога.

Позитивне взаєморозуміння й співпраця психолога з учителями завжди сприяє оптимізації контактів з дітьми, їхніми батьками.