3.4. Землеробство
Вся надільна земля в колоніях складає, як вже зазначалося, за офіційними даними на 1 січня 1905 року 22,823 десятин, в тому ж числі 17,670 десятин надільної землі та 5153 десятин – запасної.
По угіддям надільна земля розподіляється таким чином: під садиби 5,6%, під сінокоси 1,9%,під лісом та кустарниками 0,3%, під толоку та пасовища 42,5%, під пашнею 49,7%. Взагалі площі пасовищ та сінокосів є змінними величинами і змінюються залежно від року: одного разу площа сінокосів значно збільшується за рахунок пасовищ, тоді площа пасовищ зменшується, тому наведені відсотки співвідношення цих двох угідь є більш-менш випадковими. Що ж стосується пашні, то вона з кожним роком збільшувалася за рахунок пасовищ. Для порівняння наводимо таблицю розподілу угідь в єврейських колоніях в середньому по угіддям:
Таблиця 3.3
Розподіл угідь
Групи населення |
% угідь |
||||
пашня |
садиби |
пасовища |
сінокоси |
ліси |
|
Єврейські колонії |
49,7 |
5,6 |
42,5 |
1,9 |
0,3 |
Олександрівський уїзд |
72,4 |
5,1 |
21,3 |
0,3 |
0,4 |
Маріупольський уїзд |
63,3 |
3,0 |
29,8 |
3,8 |
0,1 |
У колоністів розпашка не сягала тих розмірів, які спостерігались по іншим категоріям землеробів, де пашня середня по уїзду вище 2/3 зручних земель.
Форма землекористування в євреїв дворово-спадкова. З моменту наділу колоністам землі жодних переділів не було, господарство, яке отримало 30 десятин землі, зберегло його в цілісності або ж розподіляло між окремими членами родини.
Розмір наділу мав бути 40 десятин на сім’ю, де 6 чоловіків, а 10 десятин відрізалось в запасні землі, якщо в родині не нараховувалось 6 чоловічих душ, то створювалась штучна сім’я - поєднанням декількох родин.
Земля в колоніях переходила спадково від батька синам, якщо ж залишались доньки, то вони могли отримати землю вийшовши заміж за колоніста, але він має отримати прописку тестя, в іншому ж разі земля відходила в казну. Кожен володів землею не лише в визначеній кількості, а й на певній території, наділ виділявся в декількох місцях, і зазвичай всі ці ділянки залишались за господарем. Переділ був лише в тих випадках, коли відлучали нерадивих, виходу добровольців, в даному випадку земля переходила в казну. Використання толоки мало вже ознаки общинного користування: від кожного наділу відрізався шмат землі під толоку 10-12 десятин в одному місці. Постановою встановлювалась кількість худоби, яка мала приходитись на 1 десятину, і кожен господар мав право безкоштовно випасати саме встановлену кількість, за понаднормову мав доплачувати іншому господареві, в кого худоби було менше норми. Завжди незмінним залишався вигін – поблизу водойми, за зручністю прогону. Крім постійного пасовища, було ще й тимчасове – пашня, з якої прибрали хліба.
Користування сінокосами також носили общинний характер. Проводився звичайний зрівняльний розподіл сінокісних ділянок в залежності від якості та кількості трави.
Безземельних серед євреїв-колоністів було більше ніж серед будь-якої категорії землеробів, за винятком німців-колоністів, у яких безземельних було ще більше.
Що ж стосується середнього забезпечення землею, то в даному випадку євреї-колоністи займають середнє місце, поступаючись населенню Маріупольського уїзда і перевищуючи Олександрівський уїзд. У євреїв приходилось на один двір 16 десятин, на робітника 10,9 десятин і на їдока 2,5 десятини. По Олександрівському уїзді в середньому на двір 13,5 дес., на робітника 9 дес., на їдока 2 дес. І відповідні цифри по Маріупольському уїзді 19,6; 13,8 та 3,1.
Таблиця 3.4