3.2. Територія та населення
Територія, на якій біли поселені колонії тягнеться довгою смугою з заходу на схід, приблизно на 70 верст, перериваючись між приказами. Площа, яка охоплена всіма колоніями прирівнюється до 22823 десятин за офіційними даними 1904 року, з них власної землі 5153 десятин. Запасна земля при колоніях утворювалась з відрізів при наділі переселенцям з розрахунку 40 десятин норми на родину, в розмірі, 10 десятин в запасний фонд. За статистичними земськими дослідженнями зареєстровано в єврейських колоніях в Олександрівському уїзді 11458,7 десятин, в Маріупольському – 9093,1 десятин. Всього 20551,8 десятин. В середньому на колонію 1209 десятин землі, найменшою за територією була колонія Хлібодаровка – 760 десятин, найбільшою – Новий Златополь – 2485 десятин землі.
Колонії були розташовані на водо розділі між Азовським морем та басейном р. Дніпро, в місцевості, яка являла собою голий відкритий степ, з характерними схилами, безводними балками. В розумінні зрошування колонії знаходились в несприятливих умовах, в жодній не було більш-менш значущої річки, і взагалі не було протікаючої води, деякі колонії з великими зусиллями діставали і підземну колодязну воду, якщо і знаходили то для пиття вона була непридатна, і колоністи були змушені возити воду за декілька верст.
Брак води настільки суттєвий, що інколи слугував предметом крадіжок та серйозних сутичок. Особливо тяжким було становище в колоніях Трудолюбовки, Нечаївки, Графський. По сусідству з єврейськими колоніями знаходились німецькі колонії і села колишніх державних селян, а недалеко були розташовані грецькі села.
Уїзні міста, Олександрівськ та Маріуполь стоять на відстані від колоній від 60 до 100 верст. Щойно проведена залізна дорога, друга Катеринівська, дійшла до деяких єврейських колоній (Затищенський приказ).
Грунт в єврейських колоніях був звичайний глинистий чорнозем, з вмістом гумусу 5-7%, за своїми властивостями він нічим не відрізнявся від грунту навколишніх місць. Завдяки розташуванню на водо розділі, де не могло бути глибоких балок та річок, до складу колоніальних наділів входило порівняно не мало незручних земель, якщо не враховувати деяких солончаків.
Населення єврейських колоній було більш рухливим ніж населення інших сільських місцевостей. Пояснюється це багатьма причинами. Перед усім закон про виключення з земельного звання нерадивих колоністів створив значний контингент рухливого населення, яке то виходить з колоній, то знов повертається, в залежності від заробітку на стороні, врожаю та інших причин, для декого колонії це останній притулок, де вони переживають негаразди і збираються з новими силами. Іншою причиною руху населення була дворово-спадкова форма землекористування, завдяки відсутності переділів, сформувалась значна когорта безземельних, які змушені були шукати скрізь, де тільки можливо різні засоби для існування. Подібні безземельні в німецьких колоніях знаходились в набагато кращих умовах. По-перше, вони, позбавляючись від землі, отримували значний викуп від спадкоємців, до яких переходила вся земля, і, залишаючись в колоніях, нерідко вели доволі солідне господарство на орендованій землі, по-друге – в німецьких колоніях існував спеціальний грошовий фонд для купівлі земель на стороні для безземельних. Нічого схожого не було в єврейських колоніях, і безземельні там знаходились зовсім в іншому становищі і складали рухоме ядро в колоніях.
Всього сімейств (господарств) в усіх колоніях губернії за земською статистикою нараховувалось 1277, з них 742 сімейства в Олександрівському уїзді, і 335 в Маріупольському. За офіційними даними в обох уїздах нараховувалось 750 сімейств ревізьких.
В середньому на колонію 75 сімей, найменша кількість – 39 сімей в Нечаївці, найбільша – 119 сімей в Ново-Златополі. Взагалі серед поселень півдня єврейські колонії виявлялися найменшими, наближаючись до німецьких колоній і поміщицьких селян.
Розмір колоній залежить від того, що деякі не справляють великого враження: восени та навесні серед оголеного степу, правильно розпланована, розтягнута в одну вулицю колонія занадто невигідно виглядає на фоні мертвого оточуючого степу. Саме це і є основною причиною тих вражень, які ми знаходимо в роботах ревізорів про єврейські колонії. Адже без формове, хаотичне російське село справляє зовсім інше враження, завдяки своєму проектуванню, що допомога замаскувати нудний краєвид. Ті ж колонії, вбираючись в зелень мали зовсім інший вигляд, більш жилий та господарський.
Загальна кількість населення в колоніях складає 8294 душ (за даними земської статистики 1898 року в Олександрівську уїзді та 1900 року в Маріупольському); в Олександрівському уїзді 4837 душ, та в Маріупольському 3457 душ. Вище згадане офіційне джерело дає на 1 січня 1905 року – 10121 душу, з них чоловіків 5267, а жінок – 4854 душі. Розподіл за статями кількість чоловіків перевищує кількість жінок, що є звичайним для півдня: чоловіків у всіх колоніях – 4263 душі, а жінок – 4031 душ, тобто перших 51,4%, а других 48,6%, в середньому по Олександрівському уїзді для всіх категорій землевласники чоловіки – 51,5%, по Маріупольському уїзді – 51,5% також. Кількість членів єврейської колоніальної сім’ї також не відрізняється від середньої по уїзної величини: на сім’ю колоніста припадає 6,5 душ, на сім’ю всього землевласницького Олександрівського уїзду 6,7 душ, а Маріупольського – 6,3 душ.
Забезпечення власної робочої сили колоніальних сімей точно так не відрізняється від середньої по уїзної: у євреїв – 1,5 чоловіка в робочому віці, а по всьому Олександрівському уїзді – 1,4 робітника, по Маріупольському – 1,5 робітника на сім’ю. Малолітніми та старими євреї колоністи найменше обтяжені, ніж населення всіх уїздів в середньому: при цьому дітей та старих серед жінок відносно більше ніж серед чоловіків. Чоловіків у середньому старше 60 років у євреїв – 5,3%, а в середньому в Маріупольському уїзді – 5,4%, в Олександрівському – 5,3%. Жінок старших 55 років у євреїв 5,5%, тоді як в Олександрівському уїзді 6%, а в Маріупольському уїзді – 6,6%. Дітей у євреїв до 7-8 років – 24,8% хлопчиків та 26,3% дівчат, в Олександрівському уїзді – 27,5 – хлопчиків і 28,2% дівчат, в Маріупольському уїзді 29,2% та 31%. Каліцтво серед євреїв найменш 0,3% серед чоловіків, 0,1% серед жінок. Тоді як в Олександрівському уїзді та Маріупольському 0,6% та 0,4% серед жінок. Типи єврейських колоністів збереглися, але все ж помітна різниця між євреями-міщанами та колоністами. Звичайні риси міського ремісника – блідість, худорлявість та фізична недорозвиненість, такі ж риси проявляються і в колоністах, але трапляються і сільські міцні хлібороби, з тим відбитком фізичної сили та незграбності, які так властиві землеробам.
Одяг євреїв-колоністів носять змішаний, в більшості випадків так званий німецький, який був притаманний міським робочим людям.
Їжа колоністів головним чином складалась з молочних продуктів, в свята та по суботам навіть бідний єврей намагався здобути шматок м’яса. Сніданком завжди слугувала, на німецьку манеру, кава, з тією лише різницею, що замість кави вживали цикорій, а також готували каву домашнім способом – з ячменю. Дехто вживав замість кави чай.
Житлові будинки розрізнялися в залежності від часу побудови. Колишній тип побудови, на зразок казенного типа будинку, на дві половини, для двох родин, зовсім зник, але залишились і однокімнатні будинки для однієї сім’ї, з сінями та конюшнею під однією крівлею, побудованої з земляної цегли, з низькими стінам та невеликими вікнами, з земляною підлогою, встеленою соломою. Помешкання доволі просторе, хоча й низьке з пічкою в кутку, з дерев’яними нарами в іншому, і дерев’яними лавками навколо стін, крім лавок з меблів був лише стіл. Сіни слугували й складовою і служили літнім приміщенням, з них можна було бачити двері назовні, інші ж двері вели в конюшню. Також будували і за своїм смаком, матеріалом слугувала та ж земляна цегла, для крівлі використовували черепиці, а пізніше стали застосовувати тес (циндель, гонту), так як саманні стіни довго не витримували ваги черепиці і розходились. Зустрічались побудови із випаленої цегли з черепичною або залізною крівлею, щось на зразок міських будинків, в таких будинках була міська обстановка – венські меблі, дивани.
Господарські побудови були на зразок німецьких, причому в бідних господарствах їх не було зовсім, за винятком конюшні. Клуні будували з крокв, загони для птиці та тварин будували з саманної цегли. Коморою для зберігання зерна слугували все ті ж сіни, горища, за зразком знов же таки німецьких, або ж спеціальні амбари.
З громадських побудов в кожній колонії були синагоги або молитовний дім, доволі велика та значуща споруда з цегли, вкрита черепицею або залізом, потім – школа, - побудовою схожа на синагогу та громадська баня. Громадських хлібозаощаджувальних магазинів немає лише в двох колоніях Олександрівського уїзда. В чотирьох колоніях малися громадські споруди для приміщення приказів (волосних правлінь).
3.3. Освіта
В кожній з єврейських колоній була школа – однокласне народне училище з 4 річним навчанням, всі училища були у відомстві міністерства Народної Просвіти, і підпорядковувались Інспектору народних училищ. Останній назначав вчителів, спочатку вчителі були російськими вихідцями, потім євреї, які витримали іспит на звання вчителя. Викладання матеріалу велося російською мовою, заробітна платня складала 445 карбованців з квартирою. Закон Божий викладався мела-медом, якого пропонували на дану посаду спільнотою та затверджувався інспектором народних училищ, з заробітною платою 165 карбованців на рік. Шкільна програма була звичайною: школи розділялися на одно штатні та двоштатні (з двома вчителями), розміщувались в громадських будинках і утримувалась за рахунок громадських коштів, за винятком заробітної плати вчителю, яка йшла з казни, особливий капітал, який формувався від здачі в оренду, так званих запасних земель при колоніях, земства нічого не виділяли для школи. З цього капіталу виділяли по 75 карбованців на школу для навчальних посібників.
На той час школи були скрізь, тому земські статистики не скрізь охопили їх. Останні школи ж були відбудовані в 1904 році. Саме тому, за переписом по Олександрівському уїзді по всім 10 колоніям було зареєстровано лише 1 школу.
За офіційними даними 1906 року кількість всіх учнів в колоніях біло виражено наступними цифрами: хлопчиків 487, дівчаток – 624, а всього 1111 душ. Можна сказати, що в колоніях досягнута всезагальна освіта, і через деякий час неграмотних майже не буде. Взагалі грамота серед євреїв-колоністів була набагато вища ніж у всіх інших колоніях, за винятком німців. За земською статистикою кількість не маючих грамоти: в євреїв – 30,4%, тоді як в Олександрівському уїзді – 44,2%, в Маріупольському уїзді – 35,3%. Грамотних серед дорослого населення біло також більше, серед чоловіків – 33,8%, серед Маріупольського уїзду – 22,6%, Олександрівського уїзду – 22%; серед жінок – 78%, в середньому по уїздах 49% та 28% (в Олександрівському уїзді). Люди старої закалки намагалися зберегти дідівські традиції, ігноруючи нові школи і виховували своїх дітей в меламедів в суворій відповідальності до закону.
Але таких фанатиків було небагато, і з кожним роком ставало все менше.
Відома культура єврейського населення також відображалась в визнанні необхідності медичної допомоги. Для обслуговування населення запрошували одного фельдшера з оплатою від кожної колонії по 75 – 100 крб. на рік, фельдшер зобов’язаний мати аптеку і відпускати ліки за певну суму грошей, але не дорожче 20 копійок. Але брали набагато більше, адже кожен хворий хотів придбати «справжні» ліки, які б допомогли. Лікарів в жодній колонії не було, земські медичні заклади знаходились на значній відстані від колоній.