4) Державна молодіжна політика у сімейно-побутовій сфері.

- Введення додаткових пільг стосовно підтримки молодої сім’ї, стимулювання дітонародження та виховання дітей;

реалізація заходів, що забезпечують гарантований прожитковий мінімум молодої людини;Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

- розробка та встановлення системи пільгового довгострокового кредитування молоді з метою забезпечення її потреби, придбан-ня житла, товарів першочергового вжитку, будівництва житла;

- введення для певних категорій молоді, за досвідом інших країн, так званих “молодіжних карток”, що дають пільги на користу-вання транспортом, закладами культури і спорту, інші послуги;

- використання зарубіжного і поширення вітчизняного досвіду щодо створення спеціальних фондів для молодих сімей із залу-ченням можливостей місцевих бюджетів, підприємств, громад-ських організацій;

- підтримка соціально незахищених категорій молоді.

5) Державна молодіжна політика стосовно молодіжних організацій.

Держава, її органи на місцях повинні підтримувати і стимулюва-ти діяльність молодіжних організацій, зорієнтованих на вирішення проблем молоді в її та державних інтересах.

Підтримка державою молодіжних організацій може здійснюва-тися матеріально, організаційно, а також шляхом:

- звільнення молодіжних організацій, створених ними підпри-ємств, закладів і установ від оподаткування;

- безоплатного передавання молодіжним організаціям споруд, приміщень, матеріальної бази, необхідної для роботи з молод-дю;

- звільнення молодіжних організацій від внесення плати за ко-ристування землею;

- надання молодіжним організаціям на вигідних засадах різнома-нітних видів кредитів і субсидій;

- створення молодіжним організаціям умов для здійснення об-мінів, широкого співробітництва з молодіжними організаціями інших країн і територій.

Існують різні суб’єкти що розробляють та практично здійсню-ють державну молодіжну політику.

На загальнодержавному рівні:

- молодіжне (ювенальне) законодавство або певні Закони та рі-шення Уряду щодо молоді, її прав, обов’язків, соціалізації тощо;

- комісія (чи комітет) у справах молоді у Верховній Раді;

- міністерство (чи департамент, комітет і т. ін.) у справах молоді як виконавчий орган;установи (інститути, центри), які займаються дослідженням мо-лодіжних проблем, підготовкою соціальних працівників;

- різноманітні фонди, що сприяють здійсненню державної моло-діжної політики. На місцевому регіональному рівні:

- постійна комісія у справах молоді у місцевому органі влади (на сьогодні – в Раді народних депутатів міста, району, області);

- управління (комітети) у виконавчих органах;

- соціальні служби (громадські, державні) для молоді;

- філії республіканських установ, закладів по вивченню проблем молоді та підготовці соціальних працівників;

- фонди (чи їх філії) сприяння реалізації молодіжної політики. Основним ядром реалізації державної молодіжної політики в

Україні є цільові комплексні програми, що розробляються під па-тронатом Верховної Ради, уряду України, місцевих органів влади, міністерств і відомств, громадських організацій. Можливим є при-йняття і реалізація у майбутньому таких державних і регіональних програм, як: духовного і фізичного розвитку молоді; підготовки її до праці; випуску товарів і надання соціальних послуг молоді; підтрим-ки молодих сімей; житлового будівництва для молоді; громадської реабілітації молодих інвалідів; розвитку молодіжного підприємства; розширення міжнародних та регіональних зв’язків молоді тощо. До найбільш нагальних сьогодні належать розробка та реалізація таких програм:

- формування та розвиток економічної самостійності молоді;

- розвиток підприємницької ініціативи молоді;

- створення соціально-економічного механізму захисту молоді від безробіття;

- забезпечення духовного та фізичного здоров’я молоді;

- створення умов для зміцнення молодої сім’ї;

- підтримка обдарованої молоді; захист інтелектуального потен-ціалу країни;

- формування системи надання соціальних послуг молоді;

- підтримка молодіжного руху;

- правове забезпечення державної молодіжної політики. Реалізація зазначених вище програм має сприяти забезпеченню

оптимальних умов соціалізації особистості молодої людини, тобто створенню соціально-економічних, політико-правових, організаційРозділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

них гарантій з метою успішного входження особистості в суспіль-ство та реалізації творчого потенціалу особистості.

Основою соціально-педагогічної роботи є визнання людини найвищою цінністю. Соціальний педагог орієнтує свою діяльність не на одночасну допомогу всім верствам суспільства, а на допомо-гу конкретній людині, що потребує опікування з боку держави. На-вчити молоду людину бути самодостатньою у вирішенні особистих проблем, створити умови і гарантії для її позитивної самореалізації – ось спільне завдання соціального педагога і державних органів у процесі реалізації державної молодіжної політики.