Розділ 3. ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ § 1. Основні напрямки державної молодіжної політики в Україні

Молодь – це специфічна соціально-демографічна група суспіль-ства, яка за своїм складом є дуже неоднорідною, має внутрішню дифе-ренціацію, визначається особливостями діяльності, способом життя, динамічністю та інноваційним потенціалом. Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише за віко-вими критеріями, а й за місцем, котре вона посідає в соціальній структу-рі суспільства, за особливостями соціального становлення та розвитку, що дає їй змогу об'єктивно посісти своєрідне місце і бути задіяною в усіх сферах життєдіяльності конкретного суспільства. Це обумовлено, передусім, рядом об’єктивних обставин, серед яких основні це:

- молодь, яка є достатньо великою суспільно-демографічною гру-пою, посідає важливе місце у народногосподарському виробни-цтві як єдине джерело поповнення трудових ресурсів;

- молодь є головним носієм інтелектуального та фізичного потен-ціалу свого народу. Вона має великі здібності до праці, технічної і культурно-художньої творчості, до продуктивної діяльності у всіх сферах життя;

- молодь має досить велику соціальну і професійну перспективу. Вона спроможна швидше за інші соціальні групи оволодіти но-вими знаннями, професіями.

Взагалі, поняття «молодь» досить різнопланово трактується в ба-гатьох галузях науки – філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо. Зокрема, Перепелиця М. П. зазначає, що: «Молодь – це окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється сукуп-ністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним устроєм, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства”.

Закон «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (1993 р.) визначав молодь як групу населення ві-ком від 15 до 28 років, з 1999 р. молодими людьми вважалися особи від 14 до 28 років, а з березня 2004 р. – від 14 до 35 років.Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

Визначаючи роль молоді як суб’єкта та об’єкта в історичному процесі розвитку суспільства, варто зауважити що ця роль досить специфічна. З точки зору механізму соціалізації молоді, спочатку молода людина, вступаючи в життя, є об’єктом впливу соціальних умов, сім’ї, друзів, інститутів навчання й освіти, а потім у процесі до-рослішання та переходу від дитинства до юності вчиться й починає сама творити світ, тобто стає суб’єктом усіх соціально-економічних, політичних та суспільних перетворень.

Таким чином, молоде покоління, одночасно як об'єкт і суб'єкт бере участь у соціальних перетвореннях, оскільки воно саме нама-гається впливати на суспільне життя, згуртувавшись в об'єднання, громадські структури, і, власне, відчуває на собі вплив суспільних перетворень через політику, яку проводить держава стосовно моло-ді. Тому держава повинна здійснювати певну політику щодо молоді – державну молодіжну політику, яка покликана забезпечити реальні умови для всебічного розвитку кожної молодої людини, максималь-ного залучення молоді до політичного, соціально-економічного та духовного життя суспільства.

Серед причин, що визначають необхідність реалізації державної молодіжної політики на сучасному етапі, можна назвати такі:

- необхідність створення нової системи навчання та професійної підготовки молодих громадян в умовах структурних і техноло-гічних виробничих змін, відмирання традиційних галузей ви-робництва, запровадження нових технологій, що забезпечуються сучасними інформаційними системами, збільшення безробіття, зниження зайнятості молоді;

- криза інститутів соціалізації особистості (сім’ї, школи, закладів культури, відпочинку і т.п.). Переважно такі інститути не всти-гають сьогодні за реальними потребами молодої людини, оскіль-ки використовують старі прийоми впливу на особистість;

- реальне відчуження молоді від політичних та суспільних процесів;

- наявність у житті молоді ряду факторів і проблем, що знаходять-ся поза межами правового регулювання. Офіційно державна молодіжна політика в Україні оформилася

в цілісний державний процес з часу прийняття Декларації «Про за-гальні засади державної молодіжної політики в Україні» (15 грудня 1992 pоку). З її прийняттям почався новий етап розвитку та розбу-дови оновленої держави. Молодь офіційно визнані рівноправним членом суспільства. На державному рівні визнані її проблеми і об-рані напрямки їх вирішення. Молодіжна політика виокремлюється з контексту соціальної та стає пріоритетним і специфічним напрям-ком діяльності держави. Відповідно до декларації, державна моло-діжна політика – це системна діяльність держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законо-давчій, виконавчій, судовій сферах. Вона ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, мо-рального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенці-алу як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства.

До основних функцій державної молодіжної політики належать:

- створення гарантованих соціально-економічних, політичних та інших необхідних стартових умов для молоді;

- реалізація проблем, інтересів та запитів молоді, враховуючи ана-логічні інтереси інших соціальних груп суспільства;

- координація зусиль усіх державних органів, організацій, рухів, різних соціальних інститутів суспільства по забезпеченню умов для розвитку і самореалізації молоді. Державна молодіжна політика в Україні в освітній, соціальній,

політичній, економічній сферах, а також в сфері розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування мо-лодіжних організацій здійснюється відповідно до чинного законо-давства України. Це обумовлюється тим, що саме через законодавчі акти регулюються взаємовідносини молодих людей з державою, їх права і обов’язки, створюються соціальні гарантії і т.п.

Нормативно-правовою основою державної молодіжної політи-ки України виступає певна законодавча база: «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (15 грудня 1992 pоку), Закон України «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України» (1993 р.), які визначають загальні засади створен-ня та реалізації організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих гро-мадян України в інтересах особистості, суспільства і держави. Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1 грудня 1998 року), визначає особливості організаційних і правових засад їхнього утворення та діяльності, а також державні гарантії щодо забезпечення їх діяльності. Закон України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (21 червня 2001 р.) та Закон України „Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004–2008 роки”Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

(18 листопада 2003 року) визначають організаційні і правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю.

Відповідно до законодавчої бази можна назвати суб’єктів дер-жавної молодіжної політики України:

- держава, державні органи, що реалізують молодіжну політику;

- Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство у спра-вах сім’ї, дітей та молоді, департамент молодіжної політики, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади;

- Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України;

- місцеві адміністрації (у складі яких діють структурні підрозділи по роботі з молоддю);

- органи місцевого самоврядування;

- політичні партії, суспільні рухи, об’єднання та організації (у

тому числі молодіжні), фонди тощо;

Державна молодіжна політика України ставить за мету ство-рення соціально-економічних, політичних, організаційних, право-вих умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуаль-ного, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. На основі цієї мети формулюються завдання державної молодіжної по-літики:

- вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових і матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних органі-зацій з метою повноцінного соціального становлення та розви-тку молоді;

- допомога молодим людям у реалізації та самореалізації їхніх творчих можливостей та ініціатив;

- надання державою молодим людям соціальних послуг з навчан-ня, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної під-готовки;

- широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій і національно-етнічних особливостей;

залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України.Головні напрямки реалізації державної молодіжної політики в Україні випливають із основних сфер життєдіяльності молоді – соціально-політичної, соціально-економічної, освітньо-культурної:

- розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліп-шення умов і створення гарантій для отримання молоддю осві-ти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

- забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з ураху-ванням економічних інтересів, професійних і соціальних мож-ливостей суспільства;

- створення умов для оволодіння та безпосередньої участі моло-дих людей у відродженні та розвитку духовних і культурних цінностей українського народу, охороні та відтворенні навко-лишнього природного середовища;

- формування у молоді почуття національної гордості, патріотиз-му, готовності захищати суверенітет України;

- охорона здоров’я молоді, формування у неї глибокої потреби в

духовному і фізичному розвитку.

Державна молодіжна політика повинна розроблятися і реалізову-ватися з урахуванням інтересів як самої молоді, так і суспільства, в кон-тексті економічного, історичного, національного та культурного розви-тку України, а в центрі такої політики повинна бути молода людина незалежно від її походження, національності, віросповідання тощо.

Особливого значення набуває той факт, що молодіжна політика повинна реалізовуватися, передусім, за рахунок ініціативи і діяль-ності самого молодого покоління, оскільки, це стосується як влас-них, так і суспільних інтересів молоді.

Державна молодіжна політика, зазвичай, здійснюється за трьо-ма основними напрямками: соціально-економічним, політичним та освітньо-культурним.

Перший має охоплювати основні сфери життєдіяльності моло-дої людини – навчання, професійна освіта і праця, побут, дозвілля, тобто все, що сприяє соціалізації особистості. Що до другого, то він пов’язаний з формуванням громадянської позиції, активності моло-дих людей, їх ціннісних орієнтацій, стійких норм моралі. За таких обставин можна стверджувати, що державна молодіжна політика спрямована, з одного боку, на відтворення робочої сили, робочих рук, а з іншого – на громадянську соціалізацію особи. Наведемо характеристику реалізації державної молодіжної політики в різних сферах життєдіяльності молоді:Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

1) Державна молодіжна політика у соціально-економічній сфері.

- створення відповідної системи освіти, професійної орієнтації підготовки молоді до праці;

- запобігання безробіттю, забезпечення зайнятості молоді;

- встановлення для випускників шкіл, профтехучилищ, техніку-мів, ВНЗ, а також військовослужбовців, звільнених у запас, пев-них гарантій та можливостей для працевлаштування (це може бути щось на зразок права на перше робоче місце чи бронювання певної кількості робочих місць на виробництві);

- стимулювання підприємств і організацій, що спрямовують ма-теріальні і грошові ресурси на спеціальні молодіжні програми і проекти, на забезпечення зайнятості молоді, на створення і організацію діяльності молодіжних організацій, які дбають про надання допомоги молодим;

- розвиток нових форм трудової участі молоді у виробництві (створення економічних центрів, кооперативних, орендних під-приємств тощо, визначення певних пільг при їх оподаткуванні, кредитуванні тощо);

- стимулювання молоді, молодіжних організацій на самостійне вирішення власних соціальних проблем (МЖК, Центрів науки, творчості, дозвілля тощо);

- вирішення житлових проблем молоді (зокрема, створення сис-теми пільгового кредитування для молодих сімей);

- державне стимулювання і фінансування молодіжного обміну з представниками інших держав з метою підвищення професійної кваліфікації молоді, набуття нових спеціальностей, розширення світогляду.

2) Державна молодіжна політика у соціально-політичній сфері.

Беручи до уваги, що найважливіше значення для соціального,

громадського становлення молоді має її безпосереднє залучення до участі у багатогранному політичному житті в Україні та за її меж-ами, державна молодіжна політика передбачає:

- широке залучення молоді до формування усіх органів народо-владдя, державного управління знизу доверху, для вирішення усіх державних і суспільних справ;

- створення умов для формування і розвитку політичної культу-ри молоді, її світогляду, залучення юнаків та дівчат до активної громадсько-політичної діяльності на засадах широкого політич-ного плюралізму, гуманізму та демократії;надання усім молодим людям, їх організаціям широких можли-востей для користування інформацією, в тому числі і можливос-тей мати власні засоби інформації;

- стимулювання і підтримка діяльності партій, громадських ор-ганізацій, рухів, об’єднань, що займаються введенням молоді до політичних процесів, які відповідають інтересам громадян і сус-пільства.

Варто наголосити, що в основі політики держави стосовно моло-ді у суспільно-політичній сфері має бути повага до ідей, тверджень, політичної, життєвої позиції самої молоді.

3) Державна молодіжна політика у галузі освіти і культури.

Орієнтуючись на те, що поступово буде створена демократична,

самооновлювальна, безперервна система освіти, державна молодіж-на політика передбачає:

- розвиток і удосконалення всієї системи освіти, створення фун-даментальної сучасної педагогічної і професійної бази, новітніх навчальних планів і методик;

- надання усім молодим людям рівного права на отримання обов’язкової середньої освіти, матеріальної допомоги молоді, котра вчиться у ВУЗах і технікумах, на рівні прожиткового міні-муму;

- створення необхідних умов і стимулювання розвитку і реаліза-ції творчого потенціалу юнаків та дівчат у сфері науки і техніки, літератури і мистецтва, художньої народної творчості, забезпе-чення доступу до вітчизняних і світових духовних цінностей;

- розвиток спортивного руху, туризму, інших форм відпочинку молоді; підтримка і збереження здоров’я юнаків та дівчат, в тому числі і за рахунок охорони навколишнього середовища; створен-ня мережі профілактичних та медико-оздоровчих закладів для молоді; формування у молоді здорового способу життя; розши-рення виробництва і поліпшення якості товарів спортивного і туристичного призначення.