1.2Інформаційні системи – інструмент забезпечення інформацією

Зміст і характер інформаційних процедур і інформаційних процесів визначається тими конкретними системами, у яких вони протікають. Це стосується будь-яких природних або штучних систем при їх розгляді у звичайному розумінні терміну „система”.

Система – це множина зв’язаних між собою елементів (об’єктів, явищ, понять, положень, знань і т.д.), які у сукупності утворюють єдине ціле і функціонування яких спрямоване на отримання конкретного корисного результату.

Кожній системі властиві такі характеристики як складність, ділимість, цілісність, різноманітність елементів та різнотипність їх природи, структурованість.

Системою можна вважати, наприклад, підприємство, технічне устаткування, сукупність положень про ціноутворення, про оподаткування, колектив людей, окрему людину як біологічну систему.

По відношенню до системи (природної або штучної) розглядають три види інформації: вхідну – відомості, що система сприймає з її навколишнього середовища, вихідну – відомості, що вона видає у навколишнє середовище, внутрішню – відомості, що зберігаються у середині системи. Сукупність збережуваних у системі відомостей вважають інформаційними ресурсами системи.

В інформатиці поняття “система” використовують стосовно набору комп’ютерних засобів – апаратури та програм. Інший аспект – інформаційний – приводить до поняття “інформаційна система”.

Інформаційна система (ІС) – це взаємозв`язана сукупність інформаційних ресурсів, технічних засобів, методів оперування інформацією та персоналу, призначена для зберігання, обробки та видачі інформації з метою досягнення конкретних корисних цілей.

Конфігурація складових частин ІС наведена на рис.1.1.

Рис 1.1. Конфігурація складових частин ІС.

Технічні засоби ІС включають комп’ютерну техніку, організаційні засоби (паперові та інші види носіїв інформації, ксерокси, стелажі і т.п.), комунікаційні пристрої (телефони, факси, телетайпи, пейджери тощо); у сукупності вони становлять матеріальну основу ІС.

Інформаційні ресурси ІС фіксуються на її матеріальних носіях у певній знаковій формі (у вигляді даних), доступній для методів оперування інформацією. Сукупність усіх зафіксованих таким чином відомостей складає інформаційну базу системи.

Методи реалізують різноманітні інформаційні процедури (табл. 1.1) та технологію вирішення функціональних задач, на які орієнтована дана ІС, – економічні, фінансові, інженерно-конструкторські, медичні, юридичні тощо.

До персоналу ІС відносять спеціалістів, які приймають участь у інформаційномих процесах, – обслуговуючий персонал та користувачів ІС.

З позицій інформатики будь-яка ІС розглядається як інструмент, націлений на реалізацію інформаційних процесів, пов’язаних із розв’язуванням функціональних задач користувачів ІС. При цьому інформація в ІС є одночасно і предметом, і продуктом, і, деякою мірою, засобом реалізації інформаційного процесу.

Предметом обробки в ІС виступає вхідна інформація – початкові відомості про стан того чи іншого об`єкту або явища. Це “сировина” для генерації продукту ІС – результатної (вихідної) інформації, заради отримання якої і відбувається інформаційний процес. Засобами реалізації інформаційних процесів є різні види методів, у тому числі, методи, в основі яких інформація про алгоритми і технологію перетворення вхідної інформації у результатну.

При розв’язуванні функціональних задач в ІС генеруються певні інформаційні потоки – організований у межах ІС рух інформації від джерел її виникнення до споживачів.

Обслуговування інформаційних процесів в сучасних ІС пов’язане з використанням комп’ютерної техніки, систем телекомунікації (електронна пошта, телеконференції), створенням комп’ютерних мереж, світових інформаційних мереж, що забезпечують доступ до віддалених інформаційних ресурсів всіх країн і континентів.

Тому, хоча наведене поняття ІС охоплює і некомп`ютеризовані ІС (такі, як записні книжки, різноманітні друковані довідники, словники, енциклопедії, каталоги тощо), під ІС розуміють, як правило, автоматизовані системи, в яких частина операцій по переробці інформації здійснюється автоматично комп’ютерними засобами, а частина – людиною.

Автоматизована інформаційна система (АІС) – це ІС, реалізована на базі комп’ютерної та телекомунікаційної техніки, математичних моделей і методів, засобів організації і розміщення інформації в ІС та програмних засобів для автоматизації інформаційних процесів, методів і технологій розв’язування функціональних задач.

Якщо в ІС усі функції управління і обробки інформації здійснюються технічними засобами, без участі людини (як, наприклад, при автоматичному керуванні верстатами, автоматичними лініями, технологічними процесами в енергетиці, металургії та ін.), то такі системи відносять до класу автоматичних ІС.

ІС охоплюють усі сторони життя сучасного суспільства – від матеріального виробництва до соціальної сфери. Вони функціонують на промислових підприємствах, у корпораціях, на транспорті, у зв’язку, в торгівлі, державному і муніципальному управлінні, освіті, медицині, у банках і біржах та в багатьох-багатьох інших сферах. Функціонування кожної ІС націлене на задоволення інформаційних потреб її користувачів, тобто потреб у своєчасній і достовірній інформації з області їх професійної діяльності або повсякденного життя.

Виробництво, розподіл і надання інформації стали одним з головних видів діяльності людей, а інформація – спеціального виду товаром, який можна купити, продати, обміняти на що-небудь і т.п.