8. Залежно від моменту набрання чинності зобов’язання

поділяється на зобов’язання, які набувають чинності:

– з моменту підписання письмової угоди про їхнє застосування

чи з моменту набрання чинності кредитної угоди, якщо умову про

забезпечення кредиту внесено до кредитного договору;

– з моменту нотаріального посвідчення забезпечувальної угоди,

якщо така форма договору є обов’язковою для цього виду забезпечення

чи бажаною для сторін зобов’язання;

– з моменту передачі предмета застави, якщо останній

відповідно до закону чи договору має знаходитись у заставодержателя,

а якщо таку передачу було здійснено до укладання договору – то з

моменту його укладання.

До характерних рис форм забезпечення кредитних зобов’язань

належать їхній безпосередній зв’язок з основним зобов’язанням –

кредитною угодою.

За загальним правилом кредитний договір впливає на

забезпечувальну угоду в кілька способів:

– по-перше, при припиненні дії кредитного договору

припиняється дія забезпечувального зобов’язання, наприклад, застави

чи поручительства;

– по-друге, при виконанні позичальником частини своїх

зобов’язань за кредитним договором відповідно зменшуються кількісні

характеристики забезпечувального зобов’язання;

– по-третє, визнання недійсним кредитного договору неминуче

зумовлює недійсність зобов’язання, що його забезпечує (при цьому

підстави для визнання кредитного договору недійсним значення не має).

301

Зобов’язання перед банком

РЕЗЕРВИ НЕ

СТВОРЮЮТЬСЯ

1. Всі види наданих кредитів як в

Іноземній, так і в національній валюті.

2. Міжбанківські позики.

3. Заборгованість за лінією овердрафту,

враховані векселі, фінансовий лізинг.

4. Кредити, пов’язані з факторинговими

операціями.

5. Надані банком гарантії і поручитель-

ства на користь клієнтів та інших банків.

6. Розміщені одними банками в інших

депозити.

1. За кредитами між банківськими

установами в системі одного

комерційного банку.

2. Бюджетні (урядові) кредити.

СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВІВ

Винятком із загального правила впливу кредитного договору на

забезпечувальну угоду є банківська гарантія, що як форма забезпечення

повернення кредиту передбачена тільки у проекті Цивільного кодексу

України, але вже зараз широко застосовується у банківській практиці.

Банківська гарантія є самостійним забезпечувальним

зобов’язанням, що існує незалежно від кредитного договору.

Оскільки всі форми забезпечення повернення кредиту мають у

кінцевому підсумку одну мету – примусити позичальника погасити

кредит, незважаючи на різні механізми їхньої реалізації і спрямованість,

часто використовується (що, власне, не заборонено) поєднання кількох

форм забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором,

наприклад, неустойки і застави чи неустойки та гарантії.

9.7. Порядок формування та використання резервів для покриття

втрат від кредитної діяльності банків

Порядок формування і використання резервів для покриття втрат від

кредитної діяльності регламентується Національним банком України.

Резерви для покриття втрат від кредитної діяльності створюються для

підвищення стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів

клієнтів та є обов’язковими для комерційних банків. Вони створюються для

відшкодування втрат тільки за основним боргом (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Структурування активів за ознакою створення резерву.

302

Процес формування резерву починається з оцінювання якості

кредитного портфеля банку – класифікація кредитів. За певними

критеріями кожний кредит належить до однієї з кількох груп (категорій),

диференційованих за рівнем кредитного ризику та розмірами можливих

втрат. Нарахування до резерву здійснюється встановленими для кожної

групи нормами відрахувань, визначеними у відсотковому відношенні до

суми кредитів цієї групи. Критерії оцінювання кредитів, кількість категорій

та розміри відрахувань за кожною категорією на міжнародному рівні не

стандартизовані, тому визначаються центральними банком кожної країни

самостійно залежно від економічних умов та ситуації і можуть бути

переглянуті з часом.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки здійснюють

класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією

залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування

позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня

забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного

портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна»,

«під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна».

Класифікація кредитних операцій – це оцінювання рівня ризику за

кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану

позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної

заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції.

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить

валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за

кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в

абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного

ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного

забезпечення.

Банки зобов’язані створювати та формувати резерви для

відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного

ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт

резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та

іноземних валютах.

Створювані резерви залежно від характеру позики поділяються на

два види: загальний і спеціальний (рис. 9.4).

303

Рис. 9.4. Види резервів під кредитні операції.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій

(валового кредитного ризику) здійснюються за такими критеріями:

• оцінювання фінансового стану позичальника;

• стан обслуговування позичальником (контрагентом банку)

кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших

платежів з обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої

заборгованості й спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;

• рівень забезпечення кредитної операції.

Для нарахування резервів комерційні банки здійснюють

класифікацію наданих кредитів і оцінювання кредитних ризиків з

урахуванням таких критеріїв:

Оцінювання фінансового

стану позичальника

Оцінювання погашення позичальниками

кредиторської заборгованості та

процентів за основним боргом

Клас А – фінансова діяльність добра:

є можливість надавати кредити;

Клас Б – фін. діяльність добра з

тенденцією до погіршення;

Клас В – фін. діяльність задовільна

з тенденцією до погіршення;

Клас Г – фін. діяльність погана з

тенденцією до погіршення;

Клас Д – фін. діяльність збиткова.

Добре – заборгованість сплачується у

строк і повністю;

Слабке – є прострочена заборгованість

не більше, ніж 90 днів і

пролонгована заборгованість понад