
- •1. Класифікація кредитних операцій банків
- •2.Поняття кредитного механізму та основні етапи процессу банківського кредитування
- •1. Диверсифікація.
- •2. Лімітування.
- •3. Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними
- •9.5. Оцінювання кредитоспроможності клієнта як метод мінімізації
- •1. Оцінні коефіцієнти надають аналітику статичну інформацію (на
- •2. Інфляція дуже перекручує дані балансових звітів, що також
- •3. Підприємство може використати прийом «прикрашення»
- •9.6. Форми забезпечення повноти та своєчасності повернення позик
- •1. Традиційні форми.
- •2. Нетрадиційні форми.
- •1. Залежно від особи, яка надає забезпечення, всі форми
- •2. При застосуванні поручительства, гарантії і страхування
- •3. Залежно від кількості учасників зобов’язальних відносин, вони
- •4. Залежно від особливостей оформлення забезпечувальних
- •5. Залежно від форми встановлення забезпечувальних відносин
- •6. За часом оформлення забезпечувальних відносин їх можна
- •7. Залежно від способу встановлення всі забезпечувальні
- •8. Залежно від моменту набрання чинності зобов’язання
- •9.7. Порядок формування та використання резервів для покриття
- •90 Днів, які погашаються;
- •30 Днів не буде відшкодована за рахунок бюджету чи інших коштів;
- •9.8. Кредитна політика банківських установ
РОБОЧА ЛЕКЦІЯ
до теми 5
«ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ»
1. Класифікація кредитних операцій банків
Кредитні операції для комерційного банку – важливий вид діяльності, що приносить основну частину доходу. Вони відображають сутність банківської діяльності та є однією з визначальних функцій банківської установи. Водночас кредитування характеризується кредитним ризиком, що також є основною загрозою ліквідності та платоспроможності комерційного банку. З огляду на це, при організації кредитних операцій кожен комерційний банк повинен докладати зусилля, спрямовані на мінімізацію можливих втрат від невиконання кредитних зобов’язань клієнтами.
Кредит – це економічні відносини між юридичними фізичними особами та державою щодо перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотків.
Отже, це передусім суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах повернення, строковості, сплати, цільового використання та реального забезпечення.
Кредит здійснюється у конкретних формах, які є способами існування процесу кредитування, що постійно розвиваються. Проте змінюється й їхнє місце у структурі економічних відносин. Кредитування – процес складний і багатогранний, що в умовах становлення економіки країни набуває нових та ефективних шляхів застосування й розвитку. Основні економічні та правові основи кредитування знайшли своє закріплення у чинному законодавстві України.
Відповідно до міжнародних стандартів банківські кредити
класифікуються за рядом ознак:
1. За роллю банку в наданні кредиту виділяють:
• первинні кредити — це кредити, які банки надають клієнту у вигляді безпосереднього виділення коштів у тимчасове користування чи відкриття кредитної лінії (прямі кредити) або якщо банк початково надає у кредит не гроші чи товари, а власну кредитоспроможність (непрямі кредити) — надання гарантії;
• похідні кредити (посередництво у кредиті) — це кредити,
які банк надає як посередник між іншими банками чи фінансово-
кредитними інститутами, тобто виникає ситуація, коли банк, щоб відпові-
дати вимогам універсальності, для надання кредитів своїм клієнтам із
самого початку планує долучити до кредитування третю особу, а отже,
перекласти фінансування на іншого кредитора.
2. За формою банківського кредиту виділяють:
• прямі кредити — це кредити, які надаються шляхом:
— надання коштів чи товарів відповідно до принципів кредитування:
– дисконтний кредит;
– ломбардний кредит;
– іпотечний кредит;
— відкриття кредитної лінії:
– овердрафтний кредит;
– контокорентний кредит;
— кредитні сурогати:
– факторинг;
– лізинг;
• непрямі кредити – це використання кредитоспроможності
банку як гарантії виконання зобов’язань клієнтом банку:
– акцептний кредит;
– авальний кредит.
3. За економічними суб’єктами-позичальниками розрізняють:
• кредити органам державного управління;
• кредити суб’єктам господарювання;
• кредити фізичним особам.
4. За валютою кредиту виділяють:
• кредити в національній валюті;
• кредити в іноземній валюті;
• мультивалютні кредити.
5. За строками користування розрізняють:
• короткострокові — до 1 року;
• онкольні — кредити, погашення яких відбувається не у
чітко зазначений термін, а за вимогою банку;
• середньострокові — до 3 років;
• довгострокові — понад 3 роки.
6. За формою забезпечення кредити поділяються на:
• забезпечені заставою (майном, майновими правами,
цінними паперами);
• гарантовані (банками, іншими фінансовими посередниками);
• з іншим забезпеченням (порука);
• незабезпечені (бланкові);
• інші (неустойка, притримання).
7. За методами надання виділяють:
• разові кредити – це кредити, рішення про надання яких банк приймає окремо щодо кожного виду кредиту на підставі відповідних документів;
• кредитну лінію – надання банком кредитів у межах
попередньо визначеного ліміту кредитування. Ліміт встановлюється на
певний строк, наприклад на рік, протягом якого позичальник може у будь-
який час отримати позику в межах затвердженого ліміту без додаткових
переговорів з банком. Водночас кредитну лінію можна подати так:
• револьверні кредити – кредити, які надаються банком у
межах встановленого ліміту, використовуються повністю або частинами і
відновлюються відповідно до погашення раніше виданих кредитів;
• сезонні кредити;
• контокорентні кредити – кредити, надання яких відбувається через спеціальний контокорентний рахунок, при цьому банк здійснює всі операції позичальника за поточними вимогами та зобов’язаннями:
• овердрафтний кредит – кредит, надання якого здійснюється через основний поточний рахунок і в будь-який момент можна отримати кредит у межах певного ліміту;
• гарантійні кредити – це кредити, які є лише зобов’язаннями сплатити в разі потреби протягом певного періоду з обов’язковим стягненням комісії.
8. За порядком погашення:
• погашення кредитів водночас передбачає сплату суми кредиту та відсотків за ним у кінці терміну;
• погашення кредитів у розстрочку означає, що позичальник повертатиме кредит певними частинами протягом терміну кредитування.
9. За ступенем ризику кредиту розрізняють:
• стандартні кредити — це кредити, за якими кредитний
ризик є незначним і становить 1% чистого кредитного ризику;
• кредити під контролем — це кредити, за якими кредитний ризик є незначним, але він може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5% чистого кредитного ризику;
• субстандартні кредити — це кредити, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20% чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та у строки, передбачені кредитним договором;
• сумнівні кредити — це кредити, за якими виконання зобов’язань з боку позичальника банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника і рівня забезпечення) під загрозою, а також є низькою ймовірність повного погашення кредитної заборгованості, яка становить 50% чистого кредитного ризику;
• безнадійні кредити — це кредити, ймовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника банку (з урахуванням фінансового стану позичальника й рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими кредитами становить 100%.
Визначення відповідного виду кредиту здійснюється з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. При цьому чистий кредитний ризик слід розуміти як ризик невиконання позичальником зобов’язань, скоригований на вартість наданого позичальником забезпечення.
10. За характером процентної ставки виділяють:
• кредити з фіксованою процентною ставкою — кредити, за якими процентна ставка встановлюється один раз на весь період кредитування;
• кредити з плаваючою процентною ставкою — це кредити, умовами договору яких передбачено перегляд процентної ставки протягом терміну кредитування з метою зменшення ризику недоодержання прибутку або усунення збитків, особливо в умовах нестабільної економіки.
11. За кількістю кредиторів розрізняють:
• кредити, які надаються одним банком;
• консорціумні кредити — кредити, що надаються об’єднанням банків, в якому один з банків є головним, тобто він відповідає за погодження умов кредиту з клієнтом, а після укладення договору здійснює безпосереднє надання кредиту за рахунок коштів, які виділили інші банки — члени консорціуму;
• двосторонні кредити — кредити, які передбачають участь у наданні кредиту не менше, ніж двох банків. На відміну від консорціумного кредиту, переговори з клієнтом здійснюються кожним банком окремо.
Здійснення кредитних операцій комерційних банків передбачає наявність певних умов, без яких неможливою є взаємодія кредитора і позичальника у процесі організації відповідних відносин.
До основних умов банківського кредитування належать такі:
1. Операції проводяться тільки в межах вільних кредитних ресурсів
у національній або іноземній валюті.
2. Банки враховують з необхідність забезпечення поєднання своїх інтересів з інтересами вкладників та загальнодержавних інтересів.
3. Для забезпечення власної стійкості операції проводяться з дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів. При видачі кредитів у іноземній валюті в обов’язковому порядку повідомляється про це в НБУ.
4. Рішення про умови та порядок надання кредиту приймається колективно і визначається Правилами банку.
5. Кредити надаються тільки право- та кредитоспроможним позичальникам, які мають власні оборотні кошти та самостійний баланс.
6. Позики видаються на забезпечення потреб сфери виробництва і сфери обігу, фізичним та юридичним особам незалежно від форми власності й організаційної будови.
7. Всі питання у кредитних взаємовідносинах будуються на договірній основі.
Забороняється надання кредитів на такі цілі:
• покриття збитків від господарської діяльності позичальників;
• формування статутних фондів;
• погашення раніше отриманих позик;
• придбання цінних паперів інших підприємств і організацій;
• без відповідного забезпечення, крім випадків надання
бланкових кредитів.