2.6 Вимоги до провадження робіт

2.6.1 Роботи з ремонту і підсилення залізобетонних конструкцій необхідно виконувати за затвердженою в установленому порядку проектною документацією, проектом провадження робіт (далі - ППР) у відповідності з вимогами РСН 342, ДБН А.3.1-5 та цими Нормами.

2.6.2 При проектуванні підсилення залізобетонних конструкцій спеціалізованою про- ектною організацією слід передбачати розробку технологічної послідовності робіт із підси- лення , на підставі чого розробляється проект провадження робіт, у якому повинні бути пе- редбачені:

- схеми монтажу розвантажувальних елементів;

- способи включення розвантажувальних елементів у роботу;

- способи установки розвантажувальних елементів, що забезпечують їх проектне по- ложення, і тимчасових опор під конструкції, що підсилюються, а також способи видалення останніх, які не викликають додаткових (не передбачених розрахунком) деформацій у конс- трукціях після включення в роботу бетону підсилення;

-способи підготовки поверхні контакту конструкції, що підсилюється, до укладення бетону підсилення;

- заходи для забезпечення проектного положення наново встановлюваної арматури і захисту її від корозії;

-заходи із забезпечення подачі, укладання та ущільнення бетонної суміші підсилення;

-заходи догляду за твердненням бетону підсилення і контроль його якості;

- заходи, що забезпечують безпечне провадження робіт.

2.6.3 Проектом слід передбачити способи підготовки поверхні (видалення забруднень, яке забезпечує міцність контактної зони нового і старого бетонів: створення шорсткості, шпонок різного обрису). Зруйновані шари бетону, а також забруднені вугільним пилом та промащені повинні бути видалені згідно з РСН 342.

2.6.4 Перед укладанням бетонної суміші повинні бути перевірені:

- правильність армування, установки закладних елементів, анкерів і кріплень для мо- нтажу устаткування;

- правильність монтажу тимчасових опор, зварювання з закладними елементами і на- ново встановленої арматури з арматурою конструкцій, що підсилюються;

- підготовленість поверхні контакту старого бетону з елементами підсилення.

На всі перераховані вище роботи повинні складатися відповідні акти.

2.6.5 Умови укладення бетонної суміші та догляду за укладеним бетоном підсилення, у т.ч. і при від'ємних температурах повітря повинні задовольняти вимоги СНіП 3.03.01 і ДБН А.3.1-7.

При укладанні бетонної суміші в зимових умовах особливу увагу слід приділити попе-редньому прогріванню конструкцій, що підсилюються, та догляду за укладеним бетоном підсилення з урахуванням його незначного об'єму.

2.6.6 При бетонуванні плит перерви у бетонуванні не рекомендуються. За неможливості забезпечення безперервного бетонування шви влаштовують:

-при нарощуванні безбалкових монолітних перекриттів - у будь-якому місці паралельно стороні плити;

-при нарощуванні ребристих монолітних перекриттів - у напрямку, паралельному другорядним балкам;

-при нарощуванні окремих конструкцій - у межах зони нульових моментів.

У місцях укладання бетонної суміші повинен здійснюватися систематичний контроль її рухливості та відбирання зразків для визначення міцності.

2.6.7 Ремонтні роботи з закладання тріщин у конструкціях, що залишаються, слід починати після стабілізації процесу тріщиноутворення. Підготовка тріщин полягає в звільненні їх від води, пилу, бруду й інших сторонніх включень, а також додатковому їх розчищенні.

У залежності від ширини розкриття тріщин, їх розташування (у горизонтальній, верти-капьній і похилій площинах), а також застосовуваного для закладання розчину використовують способи зачеканення чи ін'єктування.

Відновлення захисного шару арматури, замонолічування стиків збірних конструкцій необхідно здійснювати методами, що забезпечують одержання покриття підвищеної непро-никності. До них належать: бетонування набризком; сухе чи мокре торкретування; використання фібробетону, пластифікуючих і ущільнювальних добавок у бетонних сумішах; додаткова обробка поверхні бетону (гідрофобізація, флотування тощо).

Підвищення густини (непроникності) і міцності бетону досягається також ін'єктуванням роззчинів різного складу (цементація, силікатизація, бітумізація та ін.). Вибір способу зміцнення бетону визначається умовами експлуатації конструкцій, їх масивністю, характером пошкоджень, допустимим терміном виконання робіт, можливістю використання стаціонарного устаткування, влаштування свердловин, анкерів, вимогами безпеки та ін.

Вторинний поверхневий захист при ремонті, відновленні чи підсиленні конструкцій призначається у випадках, коли корозійна стійкість бетону недостатня для забезпечення експлуатації залізобетонної конструкції протягом розрахункового терміну з заданою надійністю. Роботи з улаштування вторинного захисту включають підготовку поверхні і виконання захисту (нанесення мастикових чи лакофарбових покриттів, поверхневе просочення та ін.).

2.6.8 Конфігурація обойм, сорочок, нарощувань вибирається з урахуванням можливості застосування зварних сіток і каркасів, що виготовляються на машинах контактного точкового зварювання в заводських умовах, а також простої за конструкцією і зручної в експлуатації опалубки, у т.ч. незнімної (повністю чи частково).

Заходи, що забезпечують задані властивості відновленої (підсиленої) конструкції, повинні бути з належним ступенем деталізації зазначені в проекті.

2.6.9 У конструктивних вирішеннях з'єднань арматури на місці її установки необхідно передбачати переважно беззварювальні методи: з'єднання внапусток в'язальним дротом, установлення кутових сіток і хомутів тощо.

Технологію виконання зварних з'єднань слід проектувати згідно з РСН 342.

Конструкція арматурних каркасів і сіток повинна забезпечувати мінімальний обсяг ро­біт зі згинання, вивірки і закріплення в проектному положенні, для чого вони в необхідних випадках повинні бути оснащені кріпильними деталями і фіксаторами.

Арматурні вироби (хомути, відгини, сполучні стержні) повинні бути простої форми, що дозволяє виготовляти їх на згинальних верстатах.

2.6.10 При значних обсягах робіт сталеві елементи підсилення слід проектувати з урахуванням їх заводського виготовлення, повністю підготовленими до монтажу, з установо- вочними деталями і пристосуваннями, що забезпечують можливість складання в процесі мон-тажу без підгінних операцій. Елементи підсилення повинні надходити до місця провадження робіт з обробленими кромками та антикорозійним покриттям, змащенням сполучних і кріпильних деталей, нарізкою тощо. Для складних елементів необхідно передбачати контрольне складання на болтах на заводі-виготовлювачі.

Проектні вирішення сталевих елементів підсилення повинні враховувати можливість їх окремого монтажу, за якого опорні деталі встановлюються заздалегідь на підготовлені бетонні поверхні із вирівнювальним шаром розчину.

При проектуванні елементів підсилення з технологічними операціями щодо включення їх у роботу необхідно передбачати вирішення, що дозволяють сполучати ці операції з контролем зусиль.

Для включення елементів підсилення в роботу домкратами в місцях установки останніх повинні бути передбачені опорні деталі і фіксатори для закріплення в проектному положенні.

2.6.11 Для елементів підсилення, що охоплюють існуючі залізобетонні конструкції, розміри необхідно призначати за максимальним значенням фактичних розмірів перерізів цих конструкцій.