15

Лекція № 10

Шкідники і збудники хвороб декоративних рослин для СП-31б

Підготував доктор сільськогосподарських наук

професор, академік Української академії наук

Захарів Орест Ярославович

26 березня 2013 року

Тема: «Хвороби плодів і насіння та система заходів

Боротьби із збудниками цих хвороб»

План

1. Загальні поняття про хвороби плодів і насіння.

2. Пліснявіння насіння та плодів.

3. Гнилизна насіння та плодів.

4. Муміфікація насіння і плодів.

5. Плямистість плодів і насіння.

6. Іржа шишок ялини.

7. Деформація плодів.

8. Бактерійні хвороби плодів і насіння.

1. Загальні поняття про хвороби плодів і насіння.

Успішне відновлення лісу залежить від багатьох факторів, серед яких найбільше значення має врожай насіння деревних порід. У врожайні роки 1 га дорослого лісу продукує більше ніж 1 млн. насіння. Проте у лісі постійно відчувається нестача насіння і це викликано рядом причин:

• періодичність плодоносіння;

• неоднакова схожість насіння;

• загибель насіння від шкідників;

• хвороби та інші причини.

Якість насіння може знижуватися також на стадії їх формування на дереві й продовжуватися під час дозрівання, збирання і зберігання. Однією з причин погіршення якості насіння є несприятлива дія на них умов довкілля, у тому числі збудників хвороб. Тому для отримання якомога більшої кількості здорового і повноцінного насіння з високими показниками сходження слід дотримуватися певних умов:

• своєчасне й якісне збирання насіння у стислі терміни;

• правильна підготовка їх до зберігання;

• зберігання насіння відповідно до технічних вимог і стандартів.

Більшість хвороб плодів і насіння викликається грибами, значно менша кількість хвороб викликається бактеріями та неінфекційними факторами впливу.

Всі гриби, які уражають насіння дерев поділяються на три групи:

1. Гриби, які викликають повну або часткову втрату сходження насіння (види Sclerotinia, Penicillium та інші).

2. Гриби, які не викликають ураження насіння, але здатні при висіві їх у ґрунт викликати хворобу сіянців і паростків (вилягання, загнивання, плямистість листків та інше).

3. Гриби, які є нешкідливими для насіння, але перешкоджають їх проростанню (види Mucor, Aspergillus, Dematium та інші).

Для насіння та плодів дерев найнебезпечнішими є такі хвороби:

1. Пліснявіння насіння та плодів.

2. Гнилизна плодів і насіння.

3. Муміфікація насіння.

4. Плямистість насіння та плодів.

5. Іржа шишок.

6. Деформація плодів.

2. Пліснявіння насіння та плодів.

Найчастіше пліснявіють великі плоди і насіння деяких листяних пород дерев, які містять велику кількість води і поживних речовин. Це перш за все соковиті плоди яблуні, груші та сливи, а також жолуді дуба, горіхи ліщини, горішки липи та інші).

Пліснявіння зовнішньо проявляється появою на поверхні чи всередині плодів і насіння нашарування рихлої павутинної грибниці або щільних конідії цвілевих грибів різного забарвлення, найчастіше оливково-зеленого, коричневого, рожевого або сірого кольору.

Міцелій спочатку суттєво не впливає на посівні якості насіння. Проте пізніше грибні нашарування ущільнюються, насіння злежується, темніє, поступово втрачає сходжуваність.

Зараження плодів і насіння відбувається при їх збиранні, а пліснявіння і гниття відбувається при транспортуванні і, особливо при зберіганні у несприятливих умовах:

• у щільній упаковці при недостатньому попередньому просушуванні;

• при зволоженні та підвищенні температури під час зберігання.

Пліснявіння плодів і насіння є показником поганої організації їх збору та зберігання. Гриби, які є збудниками пліснявіння відносяться до сапрофітів або до факультативних паразитів, тому вони здатні розвиватися лише на мертвих або дуже ослаблених тканинах.

Всі фактори, які знижують стійкість плодів і насіння, та викликають відмирання тканин, до яких відносяться механічні та інші пошкодження, підмерзання, недостатня аерація, підвищення температури і вологості, сприяють розвитку хвороб.

Найбільш розповсюдженими і найчастіше зустрічається пліснява насіння і плодів, яка викликається грибами гіфоміцетами і мукоровими грибами. У залежності від забарвлення міцелію і спороношення грибів розрізняють сіру, головчасту, зелену, рожеву, чорну цвіль.

Сіра цвіль найчастіше викликається грибом Botrytis cinerea Pers. На плодах і насінинах утворюється густе темно-сіре нашарування, на якому утворюються численні овальні або лимоноподібні конідії. Конідієносці деревоподібно розгалужені, коричневі, на верхівках майже безколірні. При тривалому розвитку хвороби насінини загнивають і на них утворюються дрібні чорні склероції. Хвороба інтенсивніше розвивається за підвищеної вологості. Гриб розповсюджується конідіями, зимує у вигляді склероцій.

Цвіль насіння є характерною для багатьох листкових і хвойних пород. Збудник хвороби може викликати загнивання паростків.

Головчаста цвіль викликається переважно звичайними мукоровими грибами: Mucor mucedo L., Mucor racemosus Fr., Rhisopus nigricans Her., Thamnidium elegans Link. Ці гриби розвиваються в умовах підвищеної вологи і формують на плодах і насінинах павутинний сіруватий міцелій, що несе на собі численні спорангії у вигляді темних головок. Спорангієносці коричневі, майже чорні. Головчаста цвіль найчастіше розвивається на мертвих насінинах, але за неправильному режимі зберігання може уражати і живі плоди і насінини. При тривалому паразитуванні знижається сходженість насіння.

Зелена цвіль викликається багатьма грибами із роду Penicillium (Penicillium glaucum Link., Penicillium italicum Pers.), а також грибами Aspergillus glaucus Link., Trichoderma lignorum Harz. На поверхні уражених насінин утворюються невеликі дерновинки спочатку світло-сірого, потім зеленувато-синього або жовтувато-зеленого, іноді голубуватого кольору, у вигляді сплетених повітряних гіф міцелію і конідіальних спороношень. Уражені насінини цілком втрачають сходженість. Зеленою цвіллю уражаються жолуді дуба за неправильного зберігання.

Рожева цвіль найчастіше викликається грибом Trichothecium roseum Link. На уражених плодах і насінинах з’являються темно-коричневі чітко виражені, злегка вдавлені плями, покриті шаром міцелію і конідій гриба спочатку білуватого, а згодом рожевого або помаранчевого кольору. Конідієносці видовжені, прямостоячі, нерозгалужені, на верхівках трохи потовщені, конідії двохклітинні, грушоподібні. М’якоть уражених плодів бурого кольору.

Рожеву цвіль плодів і насіння може викликати також гриб Fusarium oxysporum Fr. У цьому випадку на поверхні уражених тканин утворюються дрібні плями повітряного міцелію у вигляді рихлих рожевих подушечок. На них з’являються конідіальні спороношення з численними веретеноподібними і серпоподібними макроконідіями. Ураження насіння і плодів супроводжується загниванням внутрішніх тканин і загибеллю зародка. При висіві заражених фузаріозом насінин хвороба розповсюджується на паростки і викликає їх вилягання.

Рожева цвіль зустрічається на насінні та плодах багатьох лісових дерев і кущових порід: клена, ліщини, ясена, дуба, липи, сосни, ялини та інших.

Чорна цвіль переважно викликається грибами із роду Alternaria (особливо часто Alternaria tenuis Nees cx Fr.). Ці гриби характеризуються високою патогенністю. На поверхні уражених плодів і насіння формуються бархатні сажисті дерновинки і нашарування темно-бурого або оливково-чорного кольору. Це є сплетіння гіфів і конідіальних спороношень. Конідієносці прості або розгалужені, іноді зібрані у пучки. Конідії мають поперечні і продовгуваті перегородки, зібрані у ланцюжки і мають різну форму.

Чорну цвіль викликає також гриб Cladosporum herbarum Link. Уражені плоди і насіння покриваються темно-оливковим шаром і бархатними дерновинками, які часто зливаються. Конідієносці переважно прості, бурі або оливкові. Конідії яйцеподібні, продовгуваті або циліндричні.

Іноді чорну цвіль на насінинах і плодах викликає гриб Aspergillus niger Tiegh. На уражених тканинах з’являються дрібні темні борошнисті скупчення міцелію. Конідієносці у верхній частині утворюють кулеподібну головку, на якій радіально розташовуються на стеригмах кулеподібні, коричневі конідії.

Чорна цвіль зустрічається на насінні та плодах багатьох дерев і кущів, а саме: дуба, ялини, сосни, клена, ясена, яблуні та деяких інших.