2. Поняття цивільного права

Цивільне право для його докладно та всебічного аналізу розглядається як:

• галузь права;

• галузь законодавства;

• наука;

• навчальна дисципліна.

Цивільне право як галузь права – це системна сукупність правових норм, що становлять основний зміст приватного права та регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, з метою задоволення останніми власних матеріальних та духовних потреб та інтересів¹.

Цивільне право, як і будь-яка галузь права, характеризується двома основними ознаками:

• предметом правового регулювання;

• методом правового регулювання.

Предмет і метод – це «обличчя» будь-якої галузі права, оскільки предмет правового регулювання відповідає на питання: що саме, тобто яке коло суспільних відносин регулює та чи інша галузь права, а метод правового регулювання – на питання, яким чином, на яких засадах здійснюється таке регулювання².

3. Предмет цивільного права України.

Предметом цивільного права є:

1. майнові відносини, тобто відносини, які виникають з при­воду належності, користування і переходу майна (законодавець визначає правомочності власника, регулює відносини, пов’язані з оплатною (купівля-продаж, міна) та безоплатною передачею майна (дарування, спадкування);

2. особисті немайнові відносини, тобто відносини, об’єктом яких є нематеріальні блага, які не можна відділити від особи (честь, гідність, ділова репутація);

3. відносини інтелектуальної власності, тобто відносини, які виникають при реалізації особами своїх авторських прав чи права промислової власності.

4. Проблемні питання у визначенні методу цивільно-правового регулювання.

Для встановлення характеру відносин, які виникають, не­обхідно не лише визначити предмет регулювання (майнові від­носини регулюються, наприклад, і нормами аграрного, фінансо­вого права), а й з’ясувати, яким чином здійснюється регу­лювання цих відносин, якими засобами право впливає на ці відносини, тобто специфіку методу регулювання.

Особливості методу цивільно-правового регулювання поля­гають у:

1. рівному правовому становищі учасників цивільних право­ відносин. Вони не підпорядковані один одному. Між ними відсутні відносини субординації.

2. самостійності, свободі вибору учасників цивільних правовідносин. Ця особливість визначається терміном «диспозитивність», і означає, що сторони у встановлених законом межах самостійно визначають характер своїх відносин на власний розсуд. Наприклад, законодавець передбачає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором;

3. майновому характері цивільної відповідальності. На відміну від кримінального права, в цивільному праві вплив на порушника здійснюється шляхом ущемлення його майнових інтересів, а саме стягненням збитків, штрафу, пені, неустойки або покладенням обов’язку виконати зобов’язання в натурі;

4. в особливому порядку розв’язання спорів між учасниками цивільних правовідносин. За захистом порушених прав сторони звертаються в органи, які не пов’язані із жодною зі сторін, а спеціально створені для розгляду спорів – суд, третейський суд, нотаріус та ін.