42. Участь громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля.

Забезпечення належного результату діяльності в галузі охорони довкілля неможливе без спільних зусиль всіх громадян. Законодавство України надає можливості впливу і участі громадян в діяльності по охороні довкілля. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає громадське управління як різновид управління в галузі охорони

довкілля. Звичайно, більш ефективним є вплив не окремих громадян, а громадських об'єднань, що є офіційно зареєстрованими і мають юридичний статус, повноваження яких закріплені в ст. 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Базовим документом, який детально визначає форми та механізми участі громадськості, є ратифікована і підписана Україною Орхуська конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. Відповідно до ст. 2 Конвенції поняття «громадськість « означає одну або більше фізичну чи юридичну особу, їх об'єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою. Форми участі громадськості в діяльності по охороні довкілля можуть бути різними і вибираються в залежності від конкретної ситуації, існуючих юридичних, матеріальних та організаційних можливостей з метою одержання найбільш оптимального результату. До форм участі громадськості в управлінні охороною довкілля можна віднести: референдум; звернення громадян; збори громадян за місцем проживання; громадське обговорення проектів рішень в галузі екології; громадську екологічну експертизу; громадський екологічний контроль; збори, мітинги, демонстрації; звернення до суду та інші.

На виконання положень Орхуської конвенції в Україні прийняте Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, затверджене наказом Мінприроди України 18.12.2003 р.1. Щоправда воно в основному регу- А лює порядок проведення громадських обговорень — процедури І виявлення громадської думки з метою її врахування при прийнятті органами виконавчої влади рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля (навмисне вивільнення генетичне змінених організмів; розміщення, проектування, будівництво або реконструкція об'єктів; розроблення проектів нормативно-правових актів тощо), і не має комплексного, всеохоплюючого характеру. Реалізація інших форм громадської участі базується на загальних нормативних актах, як, наприклад, законах України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми»1, «Про місцеве самоврядування в Україні»2, «Про звернення громадян»3; Положенні про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженим постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 р.4 та інших аналогічних актах.

43. Правове регулювання оцінки впливу на довкілля. Співвідношення овнс і екологічної експертизи

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) спрямована на виявлення й прогнозування очікуваного впливу на навколишнє середовище, здоров'я та добробут людей із боку господарської та іншої діяльності. Методологія ОВНС дістала своє визнання майже в усіх розвинених країнах. У червні в 1988 р. була введена в дію Директива ЄС "Оцінка впливу деяких державних і приватних проектів господарської діяльності на навколишнє середовище". Відповідно до неї, для країн — членів ЄС обов'язковим є проведення ОВНС до видачі дозволу на здійснення всіх великих проектів, що можуть спричинити негативний вплив на навколишнє середовище.

Розвиткові, становленню і законодавчому оформленню ОВНС в Україні сприяло прийняття законів України "Про охорону навколишнього природного середовиша", "Про екологічну експертизу" та Державних будівельних норм України ДБН А.2.2-1-95 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будівель і споруд".

Офіційне нормативне тлумачення терміна "ОВНС", наведене в зазначених нормах ДБН А.2.2-1-95, таке: це визначення масштабів і рівнів впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище, заходів щодо запобігання або зменшення цих впливів, прийнятності проектних рішень з екологічного погляду. Поняття "навколишнє середовище" визначається тут як сукупність природних, техногенних і соціальних умов існування людського суспільства. Це підкреслює комплексність процедури і висновків ОВНС та її орієнтацію відповідно до принципів збалансованого розвитку на інтегральну систему "природа—суспільство".

Структура розділу ОВНС повинна містити такі підрозділи:

підстави для проведення ОВНС;

фізико-географічна і кліматична характеристики району й майданчика (траси) будівництва об'єктів проектованої діяльності;

загальна характеристика об'єктів проектування і господарської діяльності в зонах їх впливів;

характеристика навколишнього природного середовища й оцінка впливів на нього;

характеристика навколишнього соціального середовища й оцінка впливів на нього;

оцінка впливів проектованої діяльності на навколишнє техногенне середовище;

заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища та екологічної безпеки;

комплексна оцінка впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище і характеристика залишкових впливів;

Відповідно до українського законодавства підсумковим результатом проведення ОВНС є Заява про екологічні наслідки діяльності, яка являє собою юридичний документ, що подається разом з іншими проектними матеріалами на екологічну експертизу. У цьому документі, крім інформації про результати проведення ОВНС, дається аналіз техніко-економічних і соціальних наслідків запланованої діяльності, пов'язаних з її впливом на навколишнє середовище, аналіз екологічного ризику, а також обґрунтування вибору пропонованого варіанта. Повнота, об'єктивність і кваліфіковане виконання ОВНС — необхідні умови для зваженої оцінки проекту органами державної екологічної експертизи та подальшого обґрунтованого рішення органів управління щодо реалізації проекту.

Оцінка впливу на навколишнє середовище — це наукова система прийняття рішень щодо екологічної безпеки проектованого об'єкта. Вона не є відокремленим видом діяльності, а розглядається як складна процедура з обгрунтування й комплексної оцінки наслідків запланованої реалізації проектованого об'єкта.

У ході проведення ОВНС використовується здебільшого нормативний підхід, за яким оцінку проектованої діяльності слід здійснювати порівнянням параметрів навколишнього середовища з нормативними показниками.

ОВД може включати:

визначення ресурсного потенціалу територій і фонового стану навколишнього середовища;

розробку програми ОВД;

оцінку альтернативних варіантів будівництва або господарської діяльності;

оцінку величини і тривалості потенційної дії проекту на навколишнє середовище;

моніторинг дії реалізації проекту на навколишнє середовище;

розробку заходів і заходів щодо зниження рівня дії на довкілля;

суспільні слухання і екологічну експертизу;

підготовку звітів з аналізу дії проекту на довкілля.

В остаточний варіант матеріалів з ОВД повинні включатися протоколи громадських слухань.

Серед проектних матеріалів, які подають на екологічну експертизу, вагоме місце посідає оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) – один із головних інструментів екологічного планування

Одним із завдань екологічної експертизи, є "оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища та якість природних ресурсів; оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища". Відповідно до чинного законодавства України, вимоги до матеріалів ОВНС закріплено у ст. 36 цього Закону, яка так і називається "Вимоги до матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище". Зрозуміло, що навколишнє середовище є значно ширше поняття і охоплює не тільки природне середовище

1. ОВНС - це "процедура обліку" екологічних вимог (абообгрунтування - інформаційна мера) при підготовці оптимального рішення (уході проектування), то ЕЕ - "встановлення відповідності" цим требовніямвже готового проекту ... і "визначення допустимості" прийняття рішення про йогореалізації (тобто дозвіл - адміністративний захід).

2. ОВНС за своєю суттю є процесом дослідження впливупроектованої діяльності та прогнозу його наслідків для навколишнього середовищаі здоров'я людини, в той час як екологічна експертиза (перш за все,державна ЕЕ) є процесом попередньої контрольної перевіркиприйнятих господарських рішень на відповідність вимогамекологічного зконодательства.

3. Метою ОВНС є "виявлення і прийняття" (тобто розробка)пріродоохраних необхідних заходів, у той час як мета ЕЕ - "попередження" (тобто заборона) несприятливих дій, незважаючи на вжиті (або ні) урезультаті ОВНС профілактичні заходи.