31. Основні функції управління у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.

Під функціями управління в галузі охорони навколишнього природного середовища (екологічного управління) слід розуміти основні напрями організаційно-правового впливу на суспільні відносини в галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Функції управління забезпечуються діяльністю суб'єктів управління. Основним суб'єктом управлінської діяльності є держава в особі її органів, в першу чергу, органів виконавчої влади. Ті функції управління, реалізація яких покладається на державу, є функціями державного управління. Але в соціальній державі сфера управлінської діяльності набагато ширша, за суб'єктним складом вона не обмежується лише діяльністю державних органів. Суб'єктами управління в галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Україні також є територіальні громади, заінтересована громадськість (окремі громадяни чи громадські об'єднання), суб'єкти господарювання та інші представники громадянського суспільства.

Стаття 16 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» до функцій управління охороною навколишнього природного середовища відносить спостереження, дослідження, екологічну експертизу, контроль, прогнозування, програмування, інформування та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність. Відповідний перелік функцій не є вичерпним.

32. Ведення кадастрів та обліку як функції управління.

Організація раціонального природокористування й охорони довкілля вимагає обліку всіх природних ресурсів. Такий облік передбачає отримання сукупності достовірних і необхідних даних про відповідні об'єкти природи, їхній кількісний і якісний стан, економічну та екологічну оцінку, а також про їхніх користувачів.

Найважливішим джерелом інформації про природні ресурси вважаються державні кадастри. Вони відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ведуться для обліку якісних, кількісних та інших характеристик природних ресурсів, характеру та режиму їхнього використання. На сьогодні існує три види державних кадастрів: природних ресурсів, особливо охоронюваних природних територій та відходів.

Систему кадастрів природних ресурсів формують: Державний земельний кадастр, Державний водний кадастр, Державний лісовий кадастр, Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин; Державний кадастр тваринного світу, Державний кадастр рослинного світу, Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду, Державний кадастр природних територій курортів України та Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України.

Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом, а усіх інших кадастрів визначається Кабінетом Міністрів України.

Основою для ведення усіх кадастрів природних ресурсів є Державний земельний кадастр. Ним встановлюється процедура визнання факту виникнення або припинення права власності та права користування земельними ділянками й визнається сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їхню оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну їх характеристику, розподіл через власників та землекористувачів.

Призначення державного земельного кадастру полягає у забезпеченні необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших заінтересованих суб'єктів. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки, застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікацій земельних ділянок, запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів. Завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Ведеться державний облік водокористування, поверхневих вод та підземних вод.

Щодо Державного лісового кадастру, то він ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними їх змінами. Він призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих юридичних осіб і громадян достовірною інформацією про природний, господарський стан лісів та правовий режим використання лісового фонду України.

Державний лісовий кадастр ведеться централізованим органом виконавчої влади з питань лісового господарства і містить: 1 ) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; 2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) грошову оцінку лісів (у разі потреби); 4) інші показники.

Державний кадастр рослинного світу ведеться з метою обліку кількісних, якісних та інших характерних природних рослинних ресурсів, їхнього обсягу, характеру та режиму їх використання, а також для здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в рослинному світі. У ньому міститься система відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу між власниками і користувачами земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської й наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угрупувань на категорії та інші дані про рослинні природні ресурси.

Для забезпечення охорони та організації раціонального використання тваринного світу ведеться Державний кадастр тваринного світу. Він містить систематизовану сукупність відомостей про географічне розповсюдження видів тварин, їхню чисельність і стан, характеристики середовища та сучасного господарського використання, а також інші необхідні дані.

Важливим є також Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин. Він ведеться з метою обліку родовищ, у тому числі техногенних запасів і проявів корисних копалин. Тут містяться відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копали, щодо кількості та якості їхніх запасів і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин.

Державний кадастр природних територій курортів України є своєрідною системою відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне розташування, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, правоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.

Нарешті — Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України — передбачає наявність відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на території України, а також можливі обсяги, способи та режими їхнього використання.

Облік у сфері природокористування та охорони довкілля не обмежується лише обліком природних ресурсів та веденням їх природних кадастрів. Специфічним напрямом діяльності відповідних органів є державний облік об'єктів, що шкідливо впливають на стан довкілля. Здійснення цієї функції управління дає змогу не лише створити об'єктивну картину впливу людини на довкілля, а й боротися із його забрудненням, виявляючи джерела такого забруднення і відвертати такий негативний вплив. Державному обліку підлягають об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан довкілля, види та кількість шкідливих речовин, шо потрапляють до нього, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних випливів на довкілля.