31. Облік внесення засновниками основних засобів до статутного капіталу підприємства.

Об'єкти основних засобів, внесені в статутний капітал підприємства, зараховуються на баланс по первісній вартості, якою визнається погоджена засновниками (учасниками) їхня справедлива вартість із урахуванням витрат, що враховують при визначенні первісної вартості придбаних засобів. При цьому підприємство не проводить капіталізацію власних до засобів, відповідно в цьому випадку рахунок 15 "Капітальні інвестиції" не застосовується.

32. Визначення та облік амортизації основних засобів на основі прямолінійного методу.

33. Визначення та облік амортизації основних засобів на основі методу зменшення залишкової вартості.

34. Визначення та облік амортизації основних засобів на основі методу прискореного зменшення залишкової вартості.

35. Визначення та облік амортизації основних засобів на основі кумулятивного методу.

36. Визначення та облік амортизації основних засобів на основі виробничого методу.

У процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первинну фізичну форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи частками свою вартість на собівартість заново створеного продукту. З метою накопичення коштів для повного відновлення зношених об'єктів вартість зношуваної частки основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань включається до затрат виробництва або обігу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» амортизацію визначено як систематичний розподіл вартості об'єкта основних засобів, яка підлягає амортизації, протягом строку його корисного використання.

Вартість основних засобів, що підлягає амортизації, визначається як різниця між собівартістю об'єкта і його ліквідаційною вартістю. Під ліквідаційною вартістю, як відомо, розуміють суму, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його корисного використання (експлуатації) після вирахування очікуваних затрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією) об'єкта.

Об'єктом амортизації є основні засоби) які мають обмежений строк корисного використання (земля, наприклад, строк корисного використання якої не обмежений, не підлягає амортизації).

Строком корисної експлуатації основних засобів є період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), які підприємство очікує одержати від Його використання. Строк корисного використання об'єктів основних засобів визначається самим підприємством.

Сума нарахованої амортизації по основних засобах включається у витрати тих ділянок виробництва (обігу), де знаходяться в експлуатації основні засоби, і в бухгалтерському обліку відображається записом по кредиту рахунка 131 «Знос основних засобів» у. кореспонденції з дебетом рахунків:

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму нарахованої амортизації об'єктів виробничого призначення);

92 «Адміністративні витрати» (на суму амортизації об'єктів загальногосподарського призначення);

93 «Витрати за збут» (на суму амортизації об'єктів, які використовуються в підрозділах, зайнятих збутом продукції);

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на суму амортизації об'єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення) та ін.

Якщо підприємство для обліку затрат використовує рахунки класу 8 «Витрати за елементами», то на суму нарахованої амортизації роблять запис по дебету рахунка 83 «Амортизація» в кореспонденції з кредитом рахунка 131 «Знос основних засобів».

Обрані методи амортизації основних засобів є елементами облікової політики підприємства.

У П(с)БО 7 «Основні засоби» передбачено, що амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

• прямолінійно, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів;

• зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного використання об’єкта;

• прискореного зменшення залишкової вартості, за яким різна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного об’єкта, яка подвоюється;

• кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного періоду часу використання об’єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання;

• виробничого, за яким річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) цим об’єктом.

Методика розрахунку окремих видів амортизації:

1. Метод прямолінійного списання:

2. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

3. Метод зменшення залишкової вартості

Норма амортизації визначається прямолінійним способом. Первинна вартість — накопичена амортизація — це балансова вартість.

4. Метод кумулятивний

5. Виробничий метод

Щомісячну суму амортизації, нараховану за встановленими нормами, відображають на рахунках такими записами:

Дебет рахунка «Затрати на амортизацію», а далі з кредиту цього рахунка в дебет відповідних рахунків за характером діяльності та видами затрат:

Дебет рахунка «Виробництво»

Дебет рахунка «Витрати зі збуту»

Дебет рахунка «Загальновиробничі витрати»

Дебет рахунка «Адміністративні витрати»

Дебет рахунка «Обслуговуючі виробництва і господарства»

Кредит рахунка «Знос необоротних активів» (основних засобів).