Адаптація до протезів

Адаптація хворого до бюгельного протеза відбувається поступово умовно­рефлекторним шляхом завдяки корковому гальмуванню, що розвивається. Таке гальмування відносять до внутрішнього гальмування (И.П.Павлов, 1951). Безпосередньою причиною виникнення гальмівного процесу є ряд змін у збудливих тканинах. Н.Е.Введемський (1951) показав, що в основі гальмування лежить зниження функціональної лабільності тканини, при цьому хвиля порушення затягується в часі. Порушення втрачає ритмічний характер і нарешті - перестає поширюватися за межі даної ділянки. Таке гальмування називається парабіотичним.

Відомо, що процеси адаптації людини до зубного протезу носять корковий характер (психофізіологічний аспект), і одним з визначальних тут факторів є тип вищої нервової діяльності і пластичність нервових центрів пацієнта [В. Ю. Курляндський, 1939, 1977; І. С. Рубінов, 1970].

В. Ю. Курляндський (1969) розрізняє три фази адаптації до зубного протезу.

Перша фаза - фаза подразнення. Спостерігається в день фіксації бюгельного протеза в порожнині рота хворого. Ця фаза характеризується фіксуванням уваги хворого на використовуваному для протеза препарованому зубі (зубах) або на протезі як на чужорідному тілі. Подразнення виражено у вигляді: а) підвищеної салівації; б) різко зміненою дикцією і фонацією; в) появи шепелявості; г) втрати чи зменшення жувальної ефективності; д) напруженого стану губ і щік; е) появи блювотного рефлексу.

Друга фаза - фаза часткового гальмування - настає в період від 1-го до 5-го дня після накладання протеза. Характерні особливості цієї фази: а) салівація приходить до норми; б) дикція і фонація відновлюються; в) напружений стан м'яких тканин зникає; г) блювотний рефлекс (якщо він був) зникає, д) жувальна ефективність починає відновлюватися (швидше або повільніше залежно від конструкції протеза).

Третя фаза - фаза повного гальмування - настає в період від 5-го до 33-го дня після отримання протеза (термін залежить від типу нервової діяльності). Характерні особливості цього періоду: а) хворий перестає відчувати протез, як стороннє тіло, і навпаки, не може залишатися без нього; б) спостерігається повне пристосування м'язово-суглобового апарату до відновленої (або зміненої) оклюзії; в) функціональна жувальна ефективність максимально відновлена. Крім того, В. Ю. Курляндский зазначає, що гальмування має зворотний характер, тобто за певних умов «загальмований» подразник знову набуває активність. При припиненні користування протеза на тривалий час наступає зворотна реакція і процес адаптації повторюється, але проходить швидше.

Це узгоджується з результатами клініко-експериментальних досліджень Л. М. Перзашкевича (1975, 1982), А. В. Цимбалістова (2000) та ін М. К. Драгобецкій (1985) для розуміння основ адаптації хворих до знімних протезів рекомендує враховувати наступні чотири періоди: 1) психологічний (встановлення та мотивація), 2) біофізичний, в свою чергу підрозділяється на початкову адаптацію (фаза подразнення), часткову адаптацію (фаза загасання подразнення), повну адаптацію (безумовне охоронне гальмування), 3) емоційної адаптації, 4) прогнозування. На думку автора, такий підхід підкреслює, що досягнення високоефективного протезування знімними протезами залежить не тільки від біологічного стану тканин і органів порожнини рота і щелепно-лицевої ділянки, а й від психологічного відношення до пропонованих конструкцій, а характер і глибина реакцій пацієнта щодо адаптації до протезів суто індивідуальні і залежать виключно від комплексу психічних, інтелектуальних, соціальних та інших характеристик особистості.

Процес адаптації (пристосування) до протезу відбувається поступово і виражається у відновленні порушених функцій мови, жування, ковтання. Сприйняття протеза як чужорідного тіла зникає в міру звикання і повної адаптації до нього хворого. Момент настання адаптації до протезів може розглядатися як прояв кіркового гальмування, що настає в різні терміни, які коливаються в залежності від багатьох причин від 10 до 30 днів. Згідно з даними В. Ю. Курляндського (1958), на час адаптації хворого до протезів впливають ступінь фіксації і стабільності протеза, наявність або відсутність больових відчуттів, особливості конструкції протезів, тип нервової системи пацієнта та ін. При своєчасному повторному протезуванні терміни адаптації значно скорочуються - за В.Ю. Курляндському, до 3-5 днів. 

Таким чином, звикання до протезу являється складним нервово-рефлекторним процесом, який складається з: 1) гальмування реакції на протез, як на незвичайний подразник; 2) формування нових рухових актів язика, губ при вимові звуків; 3) пристосування м’язової діяльності до нової міжальвеолярної висоти; 4) рефлекторної перебудови діяльності м’язів і суглобів, кінцевим результатом якої являється злагоджена робота зубо-щелепної системи (оклюзія зубних рядів – жувальні м’язи – скронево-нижньощелепні суглоби). Час формування вищевказаних процесів не завжди співпадає. Наприклад, при повторному протезуванні пацієнти швидко перестають відчувати новий протез, в той час як адаптація жувальних м’язів і скронево-нищньощелепних суглобів у співвідношенні з оклюзійними контактами може затримуватися.