Третій лабораторний етап: постановка штучних зубів

Після перевірки каркаса лікар надає рекомендації зубному техніку щодо ха­рактеру постановки штучних зубів:

- постановка на приточуванні - коли передні зуби встановлюють впритул до зовнішньої поверхні альвеолярно­го гребеня гіпсової моделі при збере­женій альвеолярній частині та корот­кій губі;

- постановка на штучних яснах - коли вся шийка штучного зуба занурена у восковий базис, який імітує слизову оболонку краю ясен. Величину зубів найчастіше визначають залежно від обсягу дефекту, величини наявних зубів, величини обличчя паці­єнта. Критерієм вибору тону штучних зубів слугує тон наявних зубів, тон шкі­ри обличчя, колір волосся, райдужної оболонки очей.

Перш ніж приступити до постановки штучних зубів, слід визначити розмір ба­зису протеза, який залежить від обсягу дефектів зубних рядів (чим менше зали­шилося зубів, тим більший базис), кон­фігурації альвеолярного відростка, сту­пеня податливості слизової оболонки, топографії дефекту. При дефектах зуб­них рядів І-ІІ класу за Кеннеді на верхній щелепі верхньощелепні горби повинні перекриватися базисом протеза. Площа базису збільшуватиметься залежно від ступеня атрофії альвеолярного відрос­тка та податливості слизової оболонки. На верхній та нижній щелепах при від­сутності зубів у їхній передній частині межа базису обходить губні вуздечки, а також бічні тяжі в ділянці премолярів і проходить нейтральною зоною.

При включених дефектах величина базису зменшується. Чим більше при­родних зубів включено в протез, тим меншим буде його базис. Кількість сі­дел протеза залежить від кількості де­фектів у зубному ряду.

Межі базису позначають хімічним олівцем. На модель укладають пластинку базисного воску і по цих межах обрізають його. Поки віск не затвердів, накладають на протезне ложе розігрітий каркас бюгель­ного протеза. На базисні сітки наносять ще одну пластинку базисного воску, постановочні валики й виставляють штучні зуби. Використовують пластмасові та фарфо­рові зуби. У разі потреби для досягнення естетичного ефекту штучні зуби можна виставляти поза центром альвеолярного гребеня. Це не погіршить стабілізацію бю­гельного протеза.

Постановку штучних зубів на моделях щелеп проводять в артикуляторі. При виготовленні часткових знімних проте­зів на верхню та нижню щелепу поста­новку спочатку проводять на верхній щелепі, дотримуючись індивідуальних рухів нижньої щелепи пацієнта, пере­несених на шарніри артикулятора.

При комбінованих дефектах зубного ряду верхньої щелепи постановку по­чинають з передніх зубів. Постановку нижніх штучних зубів про­водять з урахуванням зареєстрованих індивідуальних показників біомеханіки нижньої щелепи. При кінцевих дефек­тах зубних рядів постановку останнього штучного зуба проводять на межі серед­ньої та дистальної третини базису, за­лишаючи останню вільною від зубів, що необхідне для зменшення навантаження на м'які тканини протезного ложа.

При постановці кожного зуба перевіряють точність співвідношення зубів у положенні центральної оклюзії (створюють множин­ні контакти) та при бокових рухах артику­лятора. При порушенні ковзних бокових рухів або окпюзійних контактів зішліфовують відповідні блокуючі ділянки на зубах. Кожний зуб при цьому повинен мати два антагоністи - основний та бічний.

Постановку штучних зубів, незалежно від способу її проведення, завершують наступні маніпуляції:

- перевірка контакту штучних зубів з антагоністами;

- прикріплення зубів розплавленим воском до валика постановочного воску таким чином,

щоб з усіх сторін ший­ки штучних зубів були на 1мм покриті воском і добре фіксувались;

- усунення воску з поверхні штучних зу­бів та моделювання міжзубних сосочків;

- вирівнювання товщини та поверхні воскового базису та штучних ясен. При цьому восковий базис разом із штуч­ними зубами і кламерами повинен лег­ко зніматися з гіпсової моделі.

Після постановки зубів перевіряють конструкції протеза в клініці.