Литво каркаса бюгельного протеза

Литвом називають процес отриман­ня виливків деталей протеза (фасонних виливок) шляхом заливки розплавленого металу в попередньо підготовлену ли­варну форму, у якій відбувається твердіння металу.

Для забезпечення вільного доступу розплавленого металу в форму потріб­но правильно побудувати ливниково-живильну систему.

) на нижню щелепу

ку каркаси бюгельних протезів

000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000

а б

Мал. 6 Побудова ливникової системи

а) на верхній щелепі (крильчаста ливникова система)

б) на нижній щелепі (крильчаста ливникова система, литво зверху)

Ливниково-живильна система - це ка­нали, по яких рідкий метал підводиться до відливка.

Ливникова система створюється шля­хом підводу до воскової репродукції каркаса протеза на вогнетривкій моде­лі полімерних або воскових штифтів, які після видалення воску залишають у формувальній масі опоки ливникові канали (мал. 6).

Для створення ливників використо­вують готові воскові стрижні-профілі та восковий дріт, діаметром 2,5; 3,0; 3,5; 4,0; 4,5 мм (Восколіт-1,Восколіт-2, восковий дріт для ливарних каналів «Бего», Німеччина, ливарні канали «Шулер-Дентал», Німеччина, система воскових профілів Протек, «бредент», Німеччина), або їх моделюють в зубо-технічній лабораторії.

Дуже важливо, щоб під час відливан­ня метал швидко та рівномірно запо­внював опоку. Цієї умови необхідно завжди дотримуватись під час побудо­ви ливникової системи, а саме:

- кількість ливників залежить від склад­ності протеза. Під час литва усі еле­менти каркаса протеза повинні знахо­дитись в рівних умовах, тобто кожний елемент повинен мати свої ливники. Для дрібних деталей використовують один ливник малого діаметра (1,5-2,5 мм), для більш металомістких (вели­ких чи товстих) - З-б ливників більшо­го діаметра (2,5-4,5 мм). Усі ливники об'єднуються загальним колектором більшого діаметра, який закінчується воронкоподібним розширенням;

- розміри ливарної системи повинні за­безпечувати процес твердіння сплаву в ливниках пізніше, ніж у виливку. До­вжина ливника повинна бути такою, щоб найвища точка на восковій моделі була на віддалі 6 мм від краю опорного кільця. Якщо воскова модель каркаса знаходиться близько від краю опор­ного кільця, то розплавлений метал може пробити формувальну масу під час литва, а якщо далеко - гази під час виливання не зможуть швидко вийти, щоб забезпечити точне заповнення форми сплавом;

- для отримання гомогенної відливки потрібно, щоб процес кристалізації металу відбувався за постійного надхо­дження додаткової кількості розплав­леного металу для заповнення пустот, які утворюються в процесі застигання металу. В іншому випадку в середині виливка виникнуть так звані усадко­ві раковини, які ослаблюють виливку. Для запобігання цьому на ливниках поблизу деталі встановлюють «муфту» в формі воскової кульки, яка в 3-4 рази більша за виливку;

- розплавлений метал повинен текти від наймасивніших металомістких діля­нок до найтонших, оскільки в останніх метал стигне швидше, тому ливники повинні встановлюватись на масивні­ших ділянках конструкції, наприклад на переході сідлоподібної частини до дуги;

- слід враховувати не тільки якість, до­вжину та діаметр ливників, а й їх на­прямок та розташування, щоб різко не змінювався потік металу, а відцентрова сила сприяла ущільненню металу;

- ливники слід прикріплювати таким чином, щоб їх можна було легко від­окремити від відлитого каркаса, не по­шкодивши його.