Моделювання каркаса бюгельного протеза

Моделювання починається з перене­сення малюнка конструкції на вогне­тривку модель. На моделі вже зна­ходяться контури дуги, відгалужень, нанесені на робочу гіпсову модель бюгельним воском, а на опорних зубах уступи, створені за контурами кламерних плечей на гіпсових опорних зубах. Усі ці орієнтири дозволяють розташувати воскові заготовки каркаса протеза на вогнетривкій моделі. Для надійної фіксації воску до вогнетривкої моделі її покривають спеціальним адгезивом (Протек, «бредент»;.спрей Дюрофлюід, «Бего»). Якщо воскові заготовки щільно не закріплені на моделі, то між ними та поверхнею моделі залишаться пусто­ти, і виникне небезпека затікання фор­мувальної маси під віск. Всі маніпуляції виконують на теплій (38-40 °С) моделі щелепи, попередньо розм'якшеними над лампою або полум'ям спиртівки восковими профільними заготовками елементів каркаса. Тоді деталі стають пластичними і щільно охоплюють по­верхню моделі.

Для моделювання каркаса використо­вують воскові профільні шаблони різ­них фірм-виробників:

- еластичні силіконові матриці та віск формодент ливарний, формодент твердий для

моделювання каркасів (Росія);

- набір воскових профільних заготовок бюгелів за Маркскорсом, воскові ша­блони для

опорно-утримуючих кламерів, воскові профілі в наборі, воскові сітки для ретенції на

верхній та нижній щелепах («Бего», Німеччина);

- система воскових профілів для моде­лювання бюгельних протезів Протек, самоклеючі

профілі Протек, восковий ливарний дріт («бредент», Німеччина);

• воскові шаблони із ливарного воску, ретенційні пристосування, підклад­ковий віск та віск

для сідел («Шулер- Дентал», Німеччина).

Для моделювання каркаса підбирають воскові заготовки, які відповідають розмірам зубів, формі кламера, обся­гу дефекту. Моделювання виконують ретельно, точно, без припусків на об­робку. Всі елементи моделюють так, щоб вони мали вигляд готової деталі. Деталі, на які припадає найбільше на­вантаження, повинні мати однакову товщину і належну міцність.

Моделювання каркаса на верхній ще­лепі починають із дуги, яка моделю­ється у вигляді смуги із заокругленими краями шириною 5-8 мм, товщиною 1,0-1,5 мм. Дуга протеза на верхній ще­лепі бере початок біля основи альве­олярних відростків у ділянці молярів, відходить назад, не доходячи до роз­ташування активно-рухомої слизової оболонки порожнини рота. Дуга може розташовуватись також у середній тре­тині твердого піднебіння. При вираже­ному торусі та підвищеному блювот­ному рефлексі, дуга розташовується в передній третині твердого піднебіння. На окреслений на моделі контур дуги спочатку накладають гладкий віск для литва (0,25-0,3 мм) для посилення міцності дуги. Потім у ділянки базисів-сідел встановлюють ретенційні про­філі, після чого формують дугу із рифленого воску товщиною 0,5-0,6 мм, надлишки якого зрізують під прямим кутом до дуги (мал. 4).

Дуга протеза на нижній щелепі має вигляд смужки шириною 2-3 мм, тов­щиною 1,5-2,0 мм. Вона розташована між шийками природних зубів та пере­хідною згорткою язикової поверхні аль­веолярного гребеня. Віддаль між ший­ками зубів і верхнім краєм дуги повинна становити не менше ніж 3,0-4,0 мм. Роз­ташування дуги протеза щодо слизової оболонки залежить від форми альве­олярного гребеня нижньощелепної кістки (мал. 5).

На нижній щелепі дуга моделюється з використанням воскових профілів анатомічної конфігурації із розмірами профілю 4x2 мм, в яких нижня частина заокруглена відповідно до функціо­нального краю повного протеза. Стан­дартні балкові дуги легко наносяться та фіксуються, однак при кінцевій об­робці їх слід поступово заокруглювати по всій довжині контактної поверхні у напрямку альвеолярного гребеня.

а

б

Мал. 4. Змодельовані з воску каркаси бюгельних протезів

а) на верхню щелепу

б) на нижню щелепу

У місцях з'єднання дуги та ретенційної решітки з профілем - обмежувачів дуг створюють обмежувальні уступи. В об­межувальний уступ впирається край пластмасового базиса-сідла і це попе­реджує його розтріскування або від­шаровування від металу.

Для конструювання кламерів вико­ристовують набори воскових про­філів. Профіль кламера, починаючи з ретенційної частини плеча, встанов­люють на уступ опорного зуба, який утворився на вогнетривкій моделі піс­ля проведення відповідної підготов­ки робочої моделі до дублювання, та щільно і рівномірно притискають його спеціальним гумовим інструментом до моделі щелепи. Потрібно стежити, щоб плечі поступово звужувались і стоншу­вались до краю. Плечі кламерів розмі­щують таким чином, щоб стабілізуюча частина лежала над межовою лінією, а ретенційна - під нею, відповідно до сходинки на опорному зубі. Частина кламера, яка лежить на опорній час­тині зуба, повинна бути товстою і мати напівкруглий профіль. Тіло кламера притискають до бічної поверхні зуба з боку дефекту зубного ряду, потім при­тискають оклюзійну накладку до оклюзійного ложа на жувальній поверхні.

Після моделювання дуги, ретенційних решіток, відгалужень, кламерів усі елемен­ти з'єднують рідким воском або воско­вими профілями, створюючи восковий каркас. Вирівняти нерівності, загладити поверхню воскового каркаса можна спеціальною рідиною (Оптігус, «Бредент»), яку наносять пензликом на всю поверхню воскової репродукції. Змодельований на вогнетривкій моде­лі восковий каркас бюгельного протеза передають у ливарню для заміни на ме­талевий.