Ускладнення при протезуванні частковими знімними протезами
Оскільки протез для організму людини є інородним тілом він може чинити вплив як на тканини порожнини рота, так і на весь організм в цілому.
ЧЗП можуть здійснювати:
Механічну дію (травма СОПР).
Ізолюючу дію (порушення температурної, тактильної чутливості).
Токсичну дію (вплив хімічно-активних компонентів в складі пластмас (мономер), а також продуктів розладу зубного нальоту і токсинів мікроорганізмів при порушенні гігієни.
Алергічну дію (деякі компоненти в складі пластмас мономер, перекис бензоїлу, барвнику, можуть викликати сенсибілізацію організму і спричиняли алергічні реакції сповільненого типу).
С
ХЕМА:
"Класифікація захворювань слизової
оболонки порожнини рота
при користуванні знімними протезами (за З.С.Василенко)”
Схема: "Елементи поліметилакрилата, які викликають: алергічну реакцію"
залишковий мономер - метилметакрилат, який міститься в пластмасі 0,2- 5,2 %;
барвники, які входять в акрилат - бензоіл, перексид, що міститься в пластмасі 0,2 - 0,5%.
Схема: "Класифікація протезних стоматитів" (за Е.Г.Гавриловим)
1. Протезні стоматити різної етіології (без травм);
а) вогнищеві (гострі або хронічні) - катаральні;
- виразкові;
б) розлиті (гострі або хронічні) - з гіперплазією.
2. Травматичні стоматити:
а) гострі - катаральні
б) хронічні - виразкові (декубітальна виразка).
Подразнюючий вплив протезів на слизову порожнини рота людини супроводжується різноманітною відповідною місцевою і загальною реакцією, в основі якої лежить індивідуальна і виборча чутливість захисних механізмів організму.
З метою проведення диференційної діагностики протезних захворювань м'яких тканин порожнини рота 3.І.Василенко всі відповідні реакції організму розподіляє у такій послідовності: а) запальні (стоматити); б) незапальні (сенсорні порушення); в) поєднані.
У свою чергу запальні захворювання він ділить на дві групи: - вогнищеві; - розлиті.
Провідним моментом у розвитку вогнищевих стоматитів багато хто вважає механічну травму слизової оболонки. При цьому запалення відзначається в місцях найбільшого механічного подразнення. Дія інших факторів у значній більшості випадків нейтралізується захисними властивостями слизової оболонки.
Осередкове запалення може носити:
Гострий характер.
Клінічно: у вогнищі гострого запалення відзначається підвищена больова та інші види чутливості. Локалізація різноманітна, але завжди збігається з місцем розташування шорсткості, довгого або гострого краю протеза, підвищеного жувального тиску.
Лікування: при усуненні етіологічного фактору, запалення припиняється.
Хронічний характер.
Клінічно: відзначається зниження больової, температурної і тактильної чутливості, особливо в центрі вогнища запалення. Хронічні вогнищеві стоматити по патоморфологічній картині можна розділити на: а) ексудативні; б) альтернативні (екскоріаціі, ерозії, декубітальні виразки); в) проліферативні (бугристості, складки папілломатозние розростання).
Розлите запалення, як правило, повторює контури базису, протезу і виражено значно на верхній щелепі. Виникнення цього запалення в основному не залежить від якості виготовлення протезу, тому що воно виявляється в осіб, що користуються функціонально повноцінними протезами.
Етіологія: дані літератури свідчать, що провідним етіологічним фактором є як токсичний (хіміко-токсичне і токсико-біологічне), так і сенсибілізучий вплив, тобто дія аллергенів. Токсичне роздратування розвивається відразу ж після контакту слизової оболонки з хімічним агентом, часто носить альтернативний характер і, як правило, протікає гостро. Не можна виключити також дії ідіосинкразії - підвищеної чутливості організму до складових інгредієнтів пластмаси. Розвиток цієї патології частіше спостерігається у жінок і, безсумнівно, обумовлено зміненим фоном загальної реактивності організму, порушенням функції ендокринної, вегетативної нервової і травної систем.
За перебігом розлиті запалення бувають гострі і хронічні. Гострі: протікають болісно з явищами геморагій і розширенням капілярів. Хронічні: больові явища менш виражені. Відмічаються виражен структурні зміни слизової оболонки.
За патоморфологічною картиною можна розділити на: а) екосудативно-геморагічну; б) альтернативну; в) проліферативну.
На відміну від вогнищевого при розлитому запаленні больова, тактильна і температурна чутливість знижені, особливо при хронічних формах. Помітні відмінності спостерігаються в цитологічній, мікробіологічній, патоморфологічній картині.
НЕЗАПАЛЬНІ ПРОТЕЗНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
Характеризуються: 1. Відсутністю запальної реакції з боку слизової оболонки.
2. Відсутністю вираженого порушення чутливості.
У більшості хворих відзначається:
1. Підвищена блідість і щільність слизової оболонки протезного ложа, внаслідок спазму периферичних судин і капілярів.
2. Порушення сенсорної функції найчастіше характеризується вираженим почуттям печіння у поєднанні з сухістю і парестезією в роті.
Хворих з незапальними протезними захворюваннями по клінічній симптоматиці та за механізмом розвитку можна розділити на 2 групи.
VI групу хворих:
Явища гіперотезії та гіпереалгезії топографічно і патогенетично пов'язані з дратівливим впливом протезів і спостерігаються в межах границь протезного ложа. Функціональна мобільність тактильних і температурних рецепторів порушена частіше в бік сенсибілізації. Поріг чутливості больових рецепторів знижений. Після виключення подразника (заміна пластмасового базису на металевий) вищеописані порушення проходять. Цю форму захворювань відносять до первинних порушень чутливості, функції рецепторів слизової оболонки.
Ведучий етіологічний фактор: токсичний і термоізоляційний вплив протезів, що порушує біохімічну рівновагу в тканинній рідині і змінює поріг чутливості рецепторів.
У II групу хворих:
Явища гіперстезії і парестезії слизової оболонки не мають чіткої топографічної та патогенетичної залежності від дратівної дії протеза. Печіння, пощипування, болі та інші відчуття часто локалізуються в обмежених ділянках слизової оболонки протезного ложа або поширюються за його межі (кінчик язика, на його бічній поверхні, на щоці, губі та інш. ділянках).
Час виникнення описаних порушень не збігається з початком користування протезами і нерідко супроводжується вираженим блювотним рефлексом, гіпер- або гіпосалівацією.
Протез у даних хворих являється лише провокуючим і обтяжливим чинником, а порушення чутливої функції рецепторів слизової оболонки відноситься до вторинних захворювань, обумовлений вісцеро-рефлекторною патологією, змінами в центральних і периферичних відділах вегетативної нервової системи, а також в ЦНС ( Е. С. Яворська. 1965, 1970).
ПОЄДНАНІ ПРОТЕЗНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ
Зустрічаються рідко і являються найбільш важкими. У таких хворих осередкові травматичні стоматити можуть поєднуватися з різними токсико-алергічними стоматитами. Етіологія розроблена недостатньо, але багато авторів схильні вважати, що провідне значення мають зміни у вегетативній, ендокринній, серцево-судинній, травній та інш. системах.
У таких хворих захисні механізми м'яких тканин порожнини рота гранично знижені і тому будь-яке з дратівливих дій протеза являється патогенним. Вони вимагають особливо ретельного обстеження і комплксного лікування.
У клінічній практиці необхідно протезні захворювання слизової оболонки порожнини рота диференціювати із загальними захворюваннями слизової оболонки таких як: лейкоплакія, простий чи оперізувальний лишай, багатоформенною ексоудативною еритемою та різними алергічними захворюваннями слизової оболонки.
ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ПРОТЕЗНИХ СТОМАТИТІВ
Гостра механічна травма
Хронічна механічна травма
Папіломатоз
Виразки: туберкульозна, ракова, трофічна, хронічний виразково-некротичний стоматит Венсана, первинний сіфіліс
Микози (гострий та хронічний кандидоз)
Хімічні пошкодження
Фізичні пошкодження (гаряча вода. пар, електрострум та ін.)
Променева хвороба
Алергічні стани
Бактеріальна інфекція
Медікаментозні ураження.
Зміни слизової оболонки порожнини рота при деяких системних захворюваннях:
гіпо- та авітаміноз ах;
ендокринних;
шлунково-кишкових;
серцево-судинних;
нервової системи;
колагінозах, системи крові.
Хронічний рецидивуючий стоматит
Вінерічні захворювання
Глоссодинія.
Схема: "Діагностика і лікування алергічних станів у хворих,