6. Сегментні регістри.

У програмній моделі мікропроцесора є 6 сегментних регістри. Це регістри типу: КС, СС, DC, EC, GC ,FC. Існування такого типу регістрів зумовлено специфікою організації і використання пам’яті мікропроцесора. Вона полягає в тому що мікропроцесор апаратно підтримує структуру організації програми у вигляді 3 частин – сегментів. Така організація пам’яті називається – сегментною. Мікропроцесор підтримує наступні типи сегментів:

• Сегмент коду – містить команда для доступу до програми. Для використання цього сегмента служить регістр КС – сегментний регістр коду. Він містить в собі адресу сегмента з машинними командами до якого має доступ мікропроцесор .

• Сегмент даних – містить дані оброблювальні програмою. Для доступу до цього сегмента служить: DC – сегментний регістр даних, який зберігає адресу сегмента даних поточної програми.

• Сегмент стека – цей сегмент є областю пам’яті, що називається стеком. Роботу зі стеком мікропроцесор організовує наступним чином: Останній записаний в цю область елемент вибирається першим для доступу до цього сегмента служить регістр СС – сегментний регістр даних який містить адресу сегмента у стеку. Три останніх регістри є зарезервованими, тип доступу по них ініціалізується перериваннями при записі або читанні даних.

7. Організація роботи з пам’ятю.

Фізична пам’ять до якої мікропроцесор має доступ називається оперативною пам’ятю. На найнижчому рівні пам’ять комп’ютера як масив бітів. Для фізичної реалізації бітів і роботи з ними ідеальною підходить логічна схема побудована за принципом (0 і 1). Але мікропроцесору незручно працювати з пам’яттю на рівні бітів тому його робота з ОП побудована на рівні байтів. Механічне управління пам’яттю повністю апаратне , це означає, що програма не може сама сформувати фізичну адресу пам’яті на шині адрес, їй доводить підкорятися правилам мікропроцесора. Такий механізм дозволяє забезпечити:

• Компактність зберігання адрес в машинному коді.

• Гнучкий механізм адресації

• Захист адресних просторів задач у багатозадачних системах.

• Підтримку віртуальної пам’яті.

Мікропроцесор апаратно підтримує дві моделі використання ОП:

• Сегментну модель у якій для програм виділяється безперервна область пам’яті (сегмент), а саме програма може звертатися тільки до даних що знаходяться в області такого сегмента.

• Сторінкова модель. Таку модель можна розглянути, як надбудову сегментивної моделі в разі її використання ОП розглядається як сукупність фіксованих блоків певного розміру. Основою використання цієї моделі пов’язана з організації віртуальної пам’яті, що дозволяє ОС використовувати в роботі програмний простір більший за об’єм пам’яті.

8. Сегментна модель пам’яті.

Сегментація – це механізм адресації, який забезпечує існування декількох незалежних адресних простора в межах однієї задачі. В основі механізму сегментації лежить поняття сегменту що є незалежним блоком пам’яті і підтримується на апаратному рівні.

Розрізняють 3 основні моделі сегментної організації пам’яті:

• Сегментна модель пам’яті реального режиму

• Захищеного режиму

• Суцільна модель пам’яті захищеного режиму.

Регістри ESP (SP) – покажчик пам’яті, який вказує на вершину стека. Також програмою може бути змінено регістр EIP – покажчик команд. Цей регістр вказує на інструкцію, яка буде виконуватись наступною . Значення цього регістра змін безпосередньо контролером процесора згідно з інструкціями отримання з пам’яті.

• Ознаки нуля 2F (Zero Flag) -1, якщо результат попередньої операції =0.

• Ознаки знаку SF (Sin Flag) -1, якщо результатом попередньої операції від’ємний.

• Ознака переносу CF (Carry Flag) -1, якщо біт був «перенесений» і cmd бітом, більшого порядку.

• Ознака переривання IF-1, якщо переривання процесором дозволенні

• Ознаки на пряму DF – використовуються для обробки рядків.