1. Системне програмування, характерні особливості.

Системне програмування – це вид програмування, який полягає в роботі з системним програмним забезпеченням. Головною відмінністю системного програмування в порівнянні з прикладним є те, що прикладне програмне призначення випускати ПЗ для користувачів, системне призначення випускати програми, які обслуговують апаратну частину ПК і вимагають значної залежності розроблювального ПЗ від апаратної частини ПК.

Характерна особливість системного програмування:

• Програміст, повинен приймати до уваги апаратне забезпечення та інші особливості системи на якій передбачається запуск програми та на пряму використовувати ці особливості.

• При розробці ПЗ використовується низько рівневі мови програмування або діалекти, які можуть працювати в ресурсно - обмеженому режимі.

• Розроблювальне ПЗ є максимально раціональним та має мінімальну затримку в часі під час виконання.

• Розроблювальні ПЗ мають малі бібліотеки типів періоду виконання або вони взагалі відсутні.

• Дозволяють прямий доступ до пам’яті та керуючої логіки ПК.

Системне програмування суттєво відрізняється від прикладного, що змушує спеціалістів працювати лише в одній галузі.

2. Асемблер. Варіанти спільного використання асемблера і мов високого рівня.

Асемблер – це система програмування, яка включає, в себе мову асемблера та транслятори цієї мови . Трансляція зазвичай вимагає двох переглядів початкової програми. При першому перегляді здійснюється розподіл пам’яті і присвоєнню значень символьним . При другому перегляді формується робоча програми у вигляді модуля завантаження. В процесі трансляції асемблер проводить повинний синтаксичний контроль програми, забезпечує при цьому повну діагностику помилок та точне місце їх виконання. Асемблер є низькою мовою програмування , що вимагає більш вузької спеціалізації програміста. Програми на мові асемблер є компактні та швидкі у виконанні.

Мова асемблера, як засіб поліпшення продуктивності додатків написаних на мовах високого рівня використовуються досить широко. Розумне поєднання в одному додатку модулів написаних на мові високого рівня і асемблері дозволяють досягнути високої швидкості роботи програми та зменшити розмір виконуваного коду. На практиці застосовують 2 варіанти спільного використання асемблера і мов високого рівня. В першому випадку використовується окремий файл об’єктного модуля в якому розташовується одна або декілька процедур обробки даних. Виклик такої процедури здійснюється програмою що написана на мові високого рівня. В другому випадку у вихідному тексті додатку на мові високого рівня асемблерна процедура оголошується відповідним чином після чого її можна викликати з будь-якої точки основної програми. Файл з вихідним текстом процедури зазвичай має розширення *. Asm і компілюється будь-яким пакетом компіляторів мовою асемблер (MASM, TASM). Переваги окремо компільованих модулів на асемблері – це можливість використання програмного коду в додатках написаних на різних мовах та деякому випадку використання на різних ОС.