
1 Компоненти залізовуглецевих сплавів
Компоненти – це хімічні елементи періодичної системи, що утворюють сплав.
Сплав – речовина, що складається з двох або більше компонентів, яку одержують методом сплавлення, спікання, електролізу чи іншими технологічними способами.
У металевих сплавах компонентами є зазвичай чисті метали й неметали, а також хімічні сполуки. Компонентами залізовуглецевих сплавів є Fe і C.
Залізо
—
метал
сріблясто–сірого кольору з атомним
номером (протонне число) 26, атомною масою
56,65, густиною 7800 кг·м–3,
температурою плавлення 1536 °С. У твердому
стані залежно від температури Fe
може існувати у двох модифікаціях (
або
та
)
з різними кристалічними формами, тобто
за певних температур Fe
зазнає алотропні перетворення (рис. 1,
б). Спочатку за температури 1536 ºС
утворюється високотемпературне залізо
Feα
(його
позначають Feδ)
з об’ємноцентрованою кубічною ґраткою
(ОЦК) із періодом
нм.
За температури 1392 ºС
–залізо
перекристалізовується у
–залізо
(Fe
)
з
гранецентрованою кубічною ґраткою
(ГЦК) із періодом
нм. Fe
під час охолодження існує до температури
911 ºС. За цієї температури Fe
перетворюється
в Fe
з ОЦК–ґраткою з періодом
нм, яка не змінюється під час подальшого
охолодження.
Рис. 1. Діаграма фазової рівноваги сплавів системи Fe–Fe3C (а) та крива охолодження Fe (б)
Перетворення
↔
є фазовим переходом, і температури, за
яких воно відбувається, називають
критичними точками (А3
і А4).
При температурі
°С (відомій як точка Кюрі)
зазнає магнітного перетворення: вище
768 °С Fe
є парамагнітним (немагнітним) з магнітною
проникністю
,
а нижче цієї температури Fe
стає феромагнітним з
.
Магнітне перетворення є фазовим переходом
ІІ роду, коли кристалічна ґратка не
змінюється і на кривій охолодження
немає температурної зупинки. Точку Кюрі
ще називають критичною точкою А2.
Властивості
Fe
залежать від його чистоти. Технічні
сорти Fe
містять 0,008...0,022 % домішок, а чисті —
менше 0,008 % домішок. Залізу властива
добра пластичність (
=
50 %,
= 80 %), невисока міцність (
=
120 МПа,
=
250 МПа) і мала твердість (80 HB).
Ферум з металами утворює тверді розчини
заміщення, а з неметалами (C,
N,
B,
H
) — тверді розчини проникнення.
Карбон
— неметалевий елемент з атомним номером
(протонне число) 6, атомною масою 12,01.
Чистий Карбон у природі існує в двох
модифікаціях: графіту й алмазу. За
нормальних умов стабільним є графіт.
Алмаз є метастабільною модифікацією,
що утворюється при високих тисках і
температурах, який у залізовуглецевих
сплавах не зустрічається. Графіт має
гексагональну ґратку з періодами
= 0,245 нм і
= 0,678 нм. Атоми в ґратцi розташовані шарами
так, що третій шар є симетричним першому.
Відстані між шарами (0,340 нм) більші, ніж
між атомами (0,142 нм) в самих шарах,
міжатомний зв’язок слабкий, ковалентний.
Графіт відносно легкий (густина 2500
кг·м–3),
м’який, пластичний, хімічно стійкий,
температура плавлення (сублімації)
~3500 °С.
У залізовуглецевих сплавах Карбон знаходиться у вигляді твердих розчинів проникнення на базі Fe або Fe , а також у вигляді хімічної сполуки Fe3C, яка називається карбідом заліза або цементитом.