15

Тема 9. Дестинатори міжнародного економічного права План

1. Приватно-правова суб’єктність у міжнародних відносинах

2. Юридичні особи як дестинатори МЕП

3. Фізичні особи як дестинатори МЕП

1. Приватно-правова суб’єктність у міжнародних відносинах

Слід розрізняти відмінність публічно-правової й приватно-правової міжнародної правосуб’єктності:

Суб’єкти М/н публічного права.

1. Поділяються на суверенні й не суверенні: першими є держави й народи, що борються за незалежність (у перспективі – можуть створити державу): їх суверенність полягає у тому, що вони створені власним волевиявленням, а не на основі актів інших суб’єктів МП; другі – МО й державоподібні утворення, їх статус визначається актом чи актами волевиявлення інших суб’єктів МП.

2. Мають імунітет. Ім. – вилучення державою на односторонній чи договірній основі з-під дії своєї територіальної (абсолютної) юрисдикції майна, осіб (та їх майна) іншої держави або міжнародної організації.

3. Безпосередньо підпорядковані нормам МП. За протиправні дії суб’єктів МП передбачена міжнародна відповідальність.

На відміну від них, суб’єкти М/н приватного права:

1. не поділяються на суверенні й несуверенні.

2. не мають імунітету від юрисдикції держави перебування (підпадають під її юрисдикцію).

3) зазвичай підпорядковуються нормам МП опосередковано, через національне законодавство.

2. Юридичні особи як дестинатори меп

2.1. Загальні поняття про ю.О.

Юр. Особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (Ст. 80 ЦК).

Ю.о. наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю може бути позивачем і відповідачем у суді.

Ознаками ю.о. є:

1. Організаційна єдність;

2. Наявність відокремленого майна

3. Здатність виносити власні рішення, відмінні від рішень учасників (наявність власної волі, яка може не співпадати з волею учасників

4. Здатність бути учасником цивільного обігу

5. Самостійна відповідальність за зобов’язаннями

6. Здатність виступати в якості позивача й відповідача у суді

Правові системи держава мають значні розбіжності (колізії) щодо регулювання Ю.о. у таких питаннях:

• визначенні статусу

• регулюванні питань створення, діяльності й припинення ю.о.

• Керуються різними доктринами (реальність чи фіктивність ю.о.);

• Різний обсяг поняття юридична особа,

• Види юридичних осіб

• Визначення правоздатності й дієздатності ю.о.

Звідси випливає, що основними статутними питаннями, які допомагає вирішити зазначена вище умовна категорія, є такі:

1. чи є дане утворення ЮО, чи, це лише сукупність певної кількості фізичних oci6;

у який cпociб ЮО повинна виникати (розпорядчий; договірний нормативно-явочний; дозвільний;), реорганізовуватися або припиняти своє існування (в останньому випадку - яким має бути доля ліквідаційного залишку);

2. якою є її організаційно-правова структура;

3. для якого виду діяльності ця особа створена;

4. яким є механізм прийняття piшень органами цієї ЮО;

5. яким є правове становище представництв та філій цієї ЮО та деякі інші.