Тема 4. Аналіз основних засобів і ефективності їх використання

План лекції

4.1. Значення, завдання та джерела інформації щодо аналізу використання основних засобів.

4.2. Аналіз технічного рівня розвитку підприємства.

4.3. Аналіз ефективності застосування основних фондів.

4.4. Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства.

4.5. Визначення резервів підвищення обсягу випуску продукції та фондовіддачі.

4.1. Значення, завдання та джерела інформації щодо аналізу використання основних засобів

Одним із важливих факторів підвищення ефективності виробництва непромислових підприємств є забезпечення їх основними фондами в необхідній кількості та більш повне їх використання.

Завдання аналізу основних засобів:

1. вивчення складу, структури та руху основних фондів (ОФ), ступеня їх оновлення;

2. вивчення факторів, які впливають на ефективність використання ОФ і визначення впливу кожного з них на їх зміну;

3. вияв частки екстенсивних та інтенсивних факторів у поліпшенні застосування ОФ;

4. вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства і обладнання;

5. виявити основні напрями та резерви подальшого підвищення ефективності застосування ОФ.

Джерела даних для аналізу:

1. план економічного і соціального розвитку підприємства;

2. план технічного розвитку;

3. ф. №1 “Баланс підприємства”;

4. ф.№2 “Звіт про фінансові результати підприємства”;

5. ф.№5 “Примітки до річної фінансової звітності”;

6. ф.№1-ПВ “Звіт із праці”;

7. інвентарні картки обліку основних засобів.

4.2. Аналіз технічного рівня розвитку підприємства

Аналіз починається з вивчення обсягу основних засобів, їх динаміки і структури.

Фонди підприємства поділяються на виробничі, а також фонди невиробничого призначення.

Крім цього, виділяють активну і пасивну групу ОФ , а також окремі підгрупи відповідно до їх функціонального призначення. Така деталізація необхідна для вияву резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури.

Таблиця 4.1

Аналіз наявності, руху і структури основних фондів

Групи основних засобів	Наявність на початок року		Надійшло за рік		Вибуло за рік		Наявність на кінець року
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
Промислово-виробничі осн. фонди	13200	91,0	2500	92,6	900	64,3	14800	93,7
Виробничі осн. фонди інших галузей
Невиробничі осн. фонди	1300	9,0	200	7,4	500	35,7	1000	6,3
Усього осн. фондів	14500	100	2700	100	1400	100	15800	100
у тому числі: акт. частина	7650	52,75	2250	83,3	750	53,6	9150	57,9

Дані таблиці 4.1 показують, що за звітний період відбулися суттєві зміни в наявності та структурі основних фондів. Вартість ОФ зросла на 1300 тис.грн., або на 9 %, у т.ч. основних виробничих фондів (ОВФ) на 1600 тис. грн., або на 12 %. Частка ОВФ у загальній сумі ОФ підвищилася на 1,1 %, і відповідно зменшується частка невиробничих фондів у зв’язку з приватизацією житлового фонду. Значно збільшилась питома вага активної частини ОФ ‑ від 52,75 до 57,9 %, що оцінюється позитивно.

Важливе значення має аналіз вивчення руху і технічного стану ОВФ за допомогою таких показників:

1. Коефіцієнт оновлення (Конов.) визначається як відношення вартості ОВФ, які надійшли, до вартості ОВФ на кінець року

Конов. = 2500/14800 = 0,169.

2. Коефіцієнт вибуття (Кв.) розраховується як відношення вартості ОВФ, котрі вибули, до вартості ОВФ на початок року

Кв. = 900/13200 = 0,068.

3. Коефіцієнт приросту (Кпр.) визначається як відношення суми приросту ОВФ до вартості ОВФ на початок року

Кпр. = (2500-900)/13200 = 0,121.

4. Коефіцієнт зношення (Кз.) основних фондів обчислюється як відношення суми зношення ОВФ до первісної вартості ОВФ на звітну дату

Кз. = = 4740/14800 = 0,32.

5. Коефіцієнт придатності (Кп.) визначається як відношення залишкової вартості ОВФ до первісної вартості ОВФ на звітну дату

Кп. = (14800-4740)/14800 = 0,68.

На наступному етапі аналізу перевіряється виконання плану за впровадженням нової техніки, введенням у дію нових об’єктів, ремонтом основних засобів.

Розраховується частка прогресивного обладнання в загальній його кількості й за кожною групою машин і обладнання, а також частка автоматизованого обладнання.

Для характеристики вікового складу та морального зношення фонди групуються за тривалістю експлуатації ( до 5,5–10 років; 10–20, більше 20 років і т.д.).

Середній вік обладнання розраховується за формулою

X=Xc*a,

де X – середній вік обладнання;

Xc – середина інтервалу і-ої групи обладнання

Xc=(Х_в -Х_н)/2,

де Хв, Хн – відповідно верхнє і нижнє значення інтервалу групи;

а – питома вага обладнання кожної інтервальної групи у загальній кількості.

Для характеристики стану робочих машин, обладнання, інструментів застосовують групування за технічною придатністю: придатне обладнання; обладнання, яке потребує капітального ремонту; непридатне обладнання, котре потрібно списати.

Наступний етап аналізу – вивчення забезпеченості підприємства ОВФ. Забезпеченість окремими видами машин, механізмів, обладнання, будівлями встановлюється порівнянням фактичної їх наявності з плановою потребою для виконання плану з випуску продукції.

Узагальнюючі показники, які характеризують рівень забезпеченості підприємства ОВФ:

1. Фондоозброєність праці (ФОпр) визначається як відношення середньорічної вартості основних фондів до чисельності робітників у найбільшу зміну.

2. Технічна озброєність праці (ТОпр) розраховується як відношення середньорічної вартості обладнання до чисельності робітників у найбільшу зміну.

Темпи збільшення показника технічної озброєності зіставляють із темпами зростання продуктивності праці (ПП  ТОпр.).