Прийняті позначення

– швидкість деформації зсуву;

γ – відносна деформація;

τ – напруження зсуву;

φ – текучість;

η – динамічний коефіцієнт в’язкості;

μ – кінематичний коефіцієнт в’язкості;

η₀(τ) – коефіцієнт ефективної в’язкості;

ρ – густина;

Е – модуль Юнга;

р – коефіцієнт Пуасона;

t – час;

t₀ – час релаксації;

C_p – теплоємність;

E_a – енергія активації в’язкої течії;

P – гідростатичний тиск;

I – податливість;

T – температура.

Лекція 1

План лекції:

1. Ознайомлення з метою та завданнями курсу.

2. Необхідна література до курсу.

3. Історичний огляд розвитку переробки пластмас.

4. Значення теорії та теоретичних досліджень для переробки полімерів та еластомерів.

Література до курсу

1. Яхно О.М., Дубовицкий В.Ф. Основы реологии полимеров.-К. «Выщ. школа», 1976.-188с.

2. Виноградов Г.В., Малкин А.Я. Реология полимеров. - М. Химия, 1997.-440с.

3. Успехи реологии полимеров. Под ред. Г.В. Виноградова. М., Химия, 1970.

4. Мидлман С. Течение полимеров. М. Мир. 1971.

5. Ферри Дж. Д. Вязкоупругие свойства полимеров. М., ИЛ, 1963.

6. Чанг Дей Хан. Реология в процессах переработки полимеров. Пер. с англ. Под ред. Г.В. Виноградова и М.Л. Фридмана. М.: Химия, 1979.

7. Бортников В.Г. Основы технологии переработки пластических масс. Уч. пособие для вузов., - Л. Химия, 1983. – 304с.

8. Мак-Келви Д.М. Переработка полимеров. М., Химия, 1965.

9. Тадмор З., Гогос К. Теоретические основы переработки полимеров., (з англ.), М.: Химия, 1984. – 632с.

10. Торнер Р.В. Теоретические основы переработки полимеров (механика процессов).-М. Химия, 1977.-464с.

11. Воскресенский А.М. и др. Основы проектирования процессов литья под давлением полимерных материалов. ЦИНТИХИМНЕФТЕМАШ., М., 1992.70 с.

Переробка полімерних матеріалів - це галузь техніки, яка охоплює усі види обладнання, технологічних прийомів, методів і процесів, призначених для покращення властивостей полімерів та переробки їх у різноманітні вироби з заданими експлуатаційними характеристиками.

Полімери мають вдале поєднання хімічних, фізичних і електричних характеристик, що забезпечує широку сферу їх застосування в порівнянні з іншими видами сировини. Більш того, здатність термопластичних полімерів деформуватися при підвищених температурах і термореактивних - до того, як відбулося їх отвердження, дозволяє виготовляти з полімерів вироби, що мають дуже складну конфігурацію.

Технологічні прийоми, які застосовуються для формування пластмасових виробів порівняно прості. За допомогою цих прийомів можна достатньо швидко виготовляти велику кількість виробів високої якості і з гарним зовнішнім виглядом. Поза всяким сумнівом, глибоке впровадження полімерів у сучасне життя обумовлено не тільки властивими їм характеристикам, але і різноманіттям відомих методів формування.

Полімери почали переробляти наприкінці XIX ст., а до середини XX в. переробка полімерів виділилася в самостійну область техніки, у якій використовується спеціалізоване високопродуктивне устаткування, необхідне для реалізації в промислових масштабах специфічних для полімерів технологічних процесів.