39.Показники діяльності проекту.

Оцінка ефективності інвестицій в інноваційні проекти може здій­снюватися різними якісними й кількісними методами, кожен з яких має певні переваги й недоліки При застосуванні певних методів оцінки ефективності вкладень зарубі­жні й вітчизняні фірми враховують існуючі цілі та власний досвід інвестиційного аналізу.

Усі кількісні показники економічної ефективності можна поділи­ти на дві групи (рис. 14.4):

1)   показники, що враховують фактор часу. За їх розрахунку здій­снюється процедура дисконтування, тобто визначення поточної (нинішньої) вартості майбутніх грошових видатків і нарахувань від здійснення інноваційного проекту;

2)   показники, що не враховують фактор часу.

Наведені на рис. 14.4 показники відображають співвідношення отриманих економічних результатів інноваційної діяльності з інно­ваційними витратами з різних точок зору.

Найбільш складним в оцінці економічної ефективності іннова­ційних проектів є обґрунтування майбутніх грошових потоків: над­ходження готівки (позитивна величина) і видатки готівки (від'ємна величина).

Надходження готівки забезпечується за рахунок власних (чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, емісії акцій) і позикових (кредитів банківських і небанківських установ, емісії облігацій) джерел фінансування інноваційного проекту, а також завдяки реа­лізації фінансових інвестицій, застарілих основних засобів тощо.

Видатки готівкових коштів виникають при здійсненні інвести­цій:

-       у необоротні активи (переважно в основні засоби й нематеріаль­ні активи);

-       у чисті оборотні активи (чистий робочий капітал, Net Working Capital, NWC, - визначається як різниця між оборотними акти­вами і поточними зобов'язаннями).

Окрім цього, видаток готівки відбувається через поточні іннова­ційні витрати, сплату податків і відсотків за кредитами, погашення позик тощо.

Величина грошового потоку може бути обчислена методом пря­мого розрахунку, якщо певний варіант інвестицій в інноваційний проект є повною мірою фінансово відокремленим, тобто має певні комерційні результати (створення нового підприємства, філій дію­чих компаній тощо) [12, с. 125]. При цьому основою розрахунків є виручка від реалізації інновацій, надходження і видатки готівки на здійснення інноваційного проекту.

Альтернативним підходом до визначення грошових потоків ін­новаційних проектів є непрямий метод (метод коригування), за яким величина прибутку коригується на доходи і витрати, що не пов'язані з рухом грошових коштів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

Рух грошових коштів може визначатися як першим, так і другим методами за видами діяльності: операційною, інвестиційною, фі­нансовою.

Для розрахунку дисконтних показників економічної ефективнос­ті використовуються однакові вихідні дані, але в різних комбінаці­ях і з різними ставками дисконту.

Обґрунтування ставки дисконту є самостійною науковою про­блемою, яка вирішується для кожного інноваційного проекту окре­мо.

Існують дві точки зору на проблему визначення ставки дисконту:

-       ставка має відображати вартість залучення коштів у проект;

-       при визначенні ставки слід враховувати альтернативні можливо­сті використання цих коштів.

За першим підходом за основу береться безризикова ставка (на­приклад, LIBOR - London Interbank Offered Rate - річна процентна ставка, прийнята на Лондонському міжбанківському ринку банками першої категорії для оплати взаємних кредитів), яка збільшується на величину премії за ризик, премії за інфляцію та премії за низьку ліквідність.