§ 3. Способи прийняття конституцій та внесення до них змін

«вади

Конституції, як вже було з'ясовано, приймаються та змінюються, як правило, в особливому порядку.

Конституційна доктрина розрізняє законодавчу та установчу владу. Слід зазначити, що звичайні закони приймаються і змінюються у порядку здійснення законодавчої влади. Конституції приймаються і змінюються у порядку здійснення установчої влади. Законодавча влада є підпорядкованою установчій владі. Конституційні тексти є породжен­ням не законодавчої, а установчої, вищої влади.

Прийняття нових конституцій, внесення змін, доповнень до чинних конституцій обумовлюється факторами соціально-економічного та політичного характеру. Як правило, серед обставин, що зумовлюють необхідність прийняття конституцій, основними є наступні.

По-перше, утворення нової держави. У цьому випадку конституція є не лише основним законом. Вона виступає насамперед, як акт уста-

58

§ 3. Способи прийняття конституцій та внесення до них змін

н овчого характеру, що юридично оформляє утворення нової держави. Прикладом можуть бути держави, що утворилися у наслідок розпаду колишнього СРСР, ЧСРР тощо.

Наступною обставиною, яка зумовлює необхідність прийняття конституції, є зміна політичного режиму, що відбувається у резуль­таті соціальної революції будь-якого характеру. Наприклад, утворен­ня Російської Радянської Соціалістичної Федеративної Республіки 1918 року.

Ще однією обставиною, що вимагає прийняття нової конституції, є неможливість приведення чинної конституції у відповідність з реаль­ними обставинами шляхом її часткової зміни. Мова йде про найістот­ніші зміни, що відбулися у політичному, економічному, соціальному житті суспільства.

Зазначені обставини впливають на процедуру прийняття консти­туцій.

Світовій конституційній практиці відомо декілька способів прийняття конституцій. Ці способи розрізняються у залежності від того, який суб'єкт здійснює установчу владу. У залежності від цього розріз­няють такі основні способи прийняття конституцій. Конституція може прийматися: — по-перше, - представницьким органом; — по-друге, — виборчим корпусом; - по-третє, - главою держави, ці способи засто­совуються як у чистому вигляді так і у різних комбінаціях. Найбільш поширеними способами прийняття конституцій у сучасний період є прийняття їх представницькою установою або виборчим корпусом.

До представницьких органів, що наділяються установчою владою, належать: установчі, конституційні збори; парламенти; надпарламент-ські установи. У світовій практиці одним із перших прикладів скли­кання установчих зборів є створення національного конвенту у Філа­дельфії у США.

Конституції можуть прийматися спеціально створеною для цього конституційною асамблеєю. Це також представницький орган. Однак, він утворюється саме і лише для розробки і прийняття конституції, після чого припиняє свою діяльність.

Відомі також змішані способи прийняття конституцій. При цьому можливі такі варіанти. По-перше, конституція може прийматися парла­ментом з наступним затвердженням на референдумі. По-друге, спочат­ку проводиться загальнонаціональний референдум з метою ухвален­ня основних засад, найважливіших положень конституції. Лише після

59

Розділ 2.

ц ього проводиться обговорення тексту конституції у парламенті та остаточне її ухвалення парламентом країни.

Як вже зазначалося, одним із способів прийняття конституцій є ухвалення їх одностороннім актом глави держави, це так звана даро­вана конституція. Раніше цей спосіб був досить поширеним. Зараз він застосовується дуже рідко.

Під час тривалого процесу розробки Конституції України вислов­лювалися різні точки зору щодо найбільш прийнятного способу її прийняття. Так, на думку доктора юридичних наук Ю. Тодики та кандидата юридичних наук Б. Ольховського найбільш оптимальним способом прийняття Конституції України є прийняття її Верховною Радою України. Доктором юридичних наук, професором Л. Юзко-вим була запропонована така процедура завершення конституційного процесу. Ця процедура, на його думку, мала охоплювати такі стадії: а) завершення підготовки тексту конституції; б) обговорення і схва­лення проекту Конституції конституційною комісією; в) обговорення і попереднє ухвалення простою більшісті 1 -олосів проекту Конституції Верховною Радою України; г) остаточне ухвалення Конституції всена­родним референдумом. Як відомо, Конституція України була прийня­та Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Таким чином, був завершений тривалий процес розробки і прийняття конституції суве­ренної держави Україна.