§ 1. Поняття і сутність конституції

3. Н ормативність, яка характеризує конституції як єдиний юридичний документ, що складається із загальнообов'язкових правил (норм), що визначають основи діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, політичних партій, поведінку громадян та інших суб'єктів.

4. Установчість. Ця властивість конституції полягає у її здат­ ності засновувати державні і суспільні інституції, наділяти певних суб'єктів (органів, організацій, фізичних осіб) відповідними правами та обов'язками, чітко окреслювати їхню компетенцію.

5. Стабільність - покликана підкреслити стійкість визначених у Конституції суспільних відносин і означає, що закріплені в ній прин­ ципові положення мають діяти протягом більш-менш тривалого часу. Але суттєва частина її приписів може змінюватися відповідно до потреб розвитку суспільства й держави (наприклад, адміністративно-територі­ альний поділ, норми представництва в законодавчих органах).

Той факт, що конституція покликана закріплювати й регулювати найважливіші суспільні відносини, зумовлює її провідне місце в систе­мі законодавства будь-якої країни. Перед поточними, тобто всіма інши­ми, крім конституції, законами, стоїть завдання конкретизувати й дета­лізувати конституційні положення. Кожна галузь законодавства має свій виток у тому чи іншому положенні конституції. Наприклад, така широка й багатогранна галузь, як трудове право, базується на статтях Конституції України, що закріплюють права на працю, відпочинок, підприємницьку діяльність.

Таким чином, конституція - це система загальнообов'язкових норм, що мають, як правило, вищу юридичну силу і регулюють осно­ви відносин між людиною і суспільством, з одного боку, та державою -з другого, а також засади організації самої держави та її відносин зі світовим співтовариством."

В Сучасному світі Конституція є невід'ємним атрибутом держави, ознакою її суверенітету.

Таким чином, конституція - це політико-правовий документ, який в концентрованій і офіційній формі регулює найважливіші суспільні відносини.

Предметом конституційного регулювання є:

- основні засади суспільного і державного ладу країни;

" Козюбра М. І. Конституція України - основне джерело конституційного права // Підруч. Конституційне право України за ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка. Ю. М. Тодики. С. 38.

51

Розділ 2.

• п рава, свободи та обов'язки людини і громадянина, їх гарантії;

• засади внутрішньої та зовнішньої політики країни;

• основи економічного, соціального та культурного розвитку країни;

• основи національних відносин;

• влада, її джерело та носії;

• механізм реалізації влади, система органів державної влади, як засобів здійснення державної влади, що функціонує на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судову гілки;

• місцеве самоврядування, його система, засади функціонування;

• національно-державний та адміністративно-територіальний устрій країни;

• основи національної безпеки, захисту державного суверенітету та територіальної цілісності країни.

Виходячи із обсягу суспільних відносин, що становлять предмет конституційного регулювання, конституція - це основний закон держа­ви, що закріплює організацію державної влади та регулює відносини влади із суспільством та індивідом.

Конституція є актом установчого характеру. Вона становить основу і фундаментальну базу поточного законодавства. Конституція являє собою безпосереднє юридичне джерело всіх галузей національ­ного права. її слід розглядати як юридичну основу розвитку законо­давства країни та всієї правової системи у цілому.

Із поняттям «конституція» тісно пов'язане поняття «конституціо­налізм». Конституціоналізм - суспільно-політичний режим, за якого функціонують держава та її інститути, взаємні стосунки людини і держави. Цей режим є системою правових зв'язків між суспіль­ством, державою та індивідом, що виникають у процесі реалізації норм конституції та інших джерел конституційного права. Це доктри-нальне поняття, що вживається як в юридичній науці, так і в суспіль­них науках у цілому.