§ 3. Україна має свою правову систему, фундаментом якої є Конституція України...

Слід зазначити, що необхідною умовою ефективного втілення цього принципу в практику організації та діяльності державного апарату є створення системи взаємних стримувань і противаг між органами, які належать до різних гілок влади. Інакше кажучи, для запобігання ситуа­ції, за якої одна з гілок влади може одержати якісь переваги перед інши­ми, необхідно, щоб усі гілки влади мали чітко визначену компетенцію і можливості запобігання спробам окремих гілок влади виконувати невластиві їм функції.

Стаття 7 Конституції проголошує, що в Україні визнається і діє місцеве самоврядування.

Говорячи про конституційне визнання і гарантування місцевого самоврядування, треба усвідомлювати, що йдеться про право місцевих територіальних громад (жителів села, селища, міста), а також обраних ними відповідних рад самостійно, і незалежно від органів держави, але у порядку й у межах, передбачених чинним законодавством, вирішу­вати питання місцевого значення.

Отже, органи місцевого самоврядування - це не частина системи органів держави, а форма залучення громадян до управління, один із проявів демократії на місцевому рівні.

Однією із важливих умов становлення, утвердження і ефективного функціонування конституційного ладу є існування належної право­вої бази держави та постійне її вдосконалення, відповідно до потреб розвитку суспільства і держави. В розділі першому Конституції визна­чаються основи правової системи України.

Згідно із ст. 1 Конституції, однією із характерних і визначаль­них ознак України є те, що вона визначена правовою державою. Характерною ознакою правової держави є визнання провідної ролі принципу верховенства права і дотримання його в її організації і функціонуванні.

Відповідно до ст. 8 Конституції,

« В Україні визнається і діє принцип верховенства права.»

Дія принципу верховенства права в Україні означає панування права у суспільному житті країни, пріоритет його норм, які визнача­ють і забезпечують соціальну справедливість, згідно з якою людина, її права і свобода, честь і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно із ст. 8,

87

Розділ 3.

«Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадя-нина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.»

Р озглянуті конституційні положення знаходять свій розвиток у статті 19 Конституції, де встановлено, що

« Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передба­чено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повнова-жень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»

Правова держава і громадянське суспільство гарантують особі максимальну свободу і вільний розвиток її особистості. Досягнення цього можливе, якщо існуючий у державі і суспільстві порядок ґрун­тується на певних принципах, передбачених Конституцією і закона­ми країни, зокрема на принципах демократизму, гуманізму, соціальної справедливості, конституційності, законності тощо.

Одним із пріоритетних у демократичній, правовій державі є прин­цип, за яким ніхто не може бути примушений робити те, що не перед­бачено законодавством. Тобто держава повинна бути гарантом не лише належної реалізації передбачених Конституцією і законами прав і свобод людини і громадянина, а й забезпечувати неприпустимість втручання в життя і діяльність особи, яке не передбачене Конститу­цією і законами та гарантувати захист особи від незаконного приму­сового впливу на неї. Отже, Держава має бути гарантом від свавілля, беззаконня, зловживань і вольових рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Водночас, органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання, їхні посадові особи повинні діяти виключно у межах, що визна­чені правовими нормами. їхня діяльність має бути максимально повно і точно визначена, врегульована, регламентована нормами права з тим, щоб виключити можливість з будь-яких причин завдати шкоди особі, суспільству чи державі. На досягнення зазначених цілей і спрямовані положення розглянутої статті 19 Конституції України.

88