§ 3. Україна має свою правову систему, фундаментом якої є Конституція України...

Р егламентації цих питань присвячена стаття 3 Конституції та розділ II Конституції, який називається «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина».

Відповідно до статті 3 Конституції:

« Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спря­мованість діяльності держави. Держава відповідає перед люди­ною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.»

Р озглядувана стаття, розвиваючи відповідні положення преамбули та ст. 1 Конституції про Україну як суверенну і незалежну, демокра­тичну, соціальну, правову державу, закріплює загальнолюдське, гумані­тарне підґрунтя Української держави, гуманітарний вимір у здійсненні нею влади. Відповідно до змісту цієї статті дотримання прав людини -фундаментальна конституційна засада в Україні, дія якої відповідно спрямовує всю сукупність суспільно-політичних відносин. На цих засадах грунтується конституційний лад України.

Звичайно, в ч. 1 ст. З перелічені не всі права і свободи людини, які передбачені Конституцією. В цій статті акцентована увага на правах людини, які зумовлені її природою та соціальною сутністю: - право на життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, наяв­ність у людини зазначених прав не залежить від її правового статусу в державі, тобто не залежно від того, чи конкретна людина є громадя­нином даної держави, чи вона є іноземцем, чи особою без громадян­ства — апатридом, вона володіє відміченими правами. Саме тому всі вони в міжнародній практиці позначаються як фундаментальні. Визна­чивши їх як найвищу цінність, Україна приєдналася до європейського і світового бачення цього питання, закріпила його загальнолюдське вирішення як обов'язкове для держави і всіх інших учасників суспіль­них відносин.

Обсяг прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Украї­ні визначається у розділі другому Конституції, який присвячений їх регламентації, а також у відповідних законах України.

Як вже було з'ясовано, в розглядуваному розділі Конституції вста­новлюються конституційні основи функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні.

85

Розділ 3.

У статті 5 Конституції визначаються основні питання щодо форми державного правління в Україні, форм і гарантій здійснення суверенної влади народу. Встановлено, що

« Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні нале­жить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.»

У розглядуваному конституційному положенні Україна - це офіційне найменування суверенної, незалежної держави, що вини­кла 24 серпня 1991 р. Україна є згідно з Конституцією республікою. Однак слово «республіка», що вжите в тексті Конституції не є скла­довою частиною найменування держави, як, наприклад, Французька Республіка, Республіка Польща та ін., а лише є свідченням конститу­ційно прийнятої в Україні форми правління.

У цій же статті визначено, що влада в Україні належить народові, яку він здійснює як безпосередньо, через вибори, референдуми, шляхом об'єднання у політичні партії та ін., так і через органи державної влади та місцевого самоврядування, одні з яких формуються безпосередньо народом у проце­сі виборів, а інші, - формуються тими органами, що сформовані народом.

Стаття 6 Конституції закріпила основоположний принцип, який лежить в основі організації і функціонування державної влади в Укра­їні. Згідно із цією статтею,

« Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відпо­відно до законів України.»

Т аким чином, у статті 6 на конституційному рівні проголошується один із важливих принципів організації державної влади, який є одно­часно характерною ознакою, атрибутом правової держави, а саме поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Цей принцип закріплений у конституціях переважної більшості демократичних країн.

86