Розділ 5. Громадянство України

104

Анотація

У модулі визначено основні питання щодо поняття і сутнос­ті громадянства, принципів, на яких ґрунтується громадянство України, підстав та форм набуття громадянства України та його припинення, порядку вирішення питань громадянства, особли­во велика увага приділена визначенню поняття і змісту грома­дянства України, як одного із найважливіших елементів право­вого статусу особи та одного із конституційно-правових інституті, аналізу Українського законодавства з питань громадянства, його відповідності нормам міжнародного права, аналізу правозасто-совчої діяльності органів, що вирішують питання громадянства України. Визначено обсяг знань та вмінь, якими студент має оволодіти після вивчення теми. Наприкінці розділу подаються питання для самоперевірки та контролю, тести, рекомендована література.

Після вивчення теми необхідно знати:

Поняття і зміст громадянства.

Конституційно-правове регулювання відносин громадянства

в Україні.

Принципи громадянства України.

Поняття набуття громадянства України.

Підстави набуття громадянства України.

Принципи набуття громадянства України.

Умови прийняття до громадянства України.

Умови поновлення у громадянстві України.

Порядок, процедури набуття громадянства України.

Поняття припинення громадянства України.

Підстави припинення громадянства України.

Порядок вирішення питань про припинення громадянства

України.

П итання для самоперевірки та контролю:

в міти:

• аналізувати правовідносини, що становлять зміст громадянства;

• визначати зміст громадянства як конституційно-правового інституту;

• розкрити значення громадянства як елементу правового стату­ су особи;

• аналізувати конституційне законодавство, що регулює відно­ сини громадянства України;

• виявляти співвідношення норм законодавства України з питань громадянства та міжнародно-правових документів з названих питань;

• визначати, на основі законодавства України, критерії, за якими особа визнається громадянином України;

• аналізувати підстави та форми набуття та припинення грома­ дянства України;

• визначати категорії осіб, яким, згідно із Українським законодав­ ством, громадянство України не може бути надане;

• визначати, з якого моменту у конкретних ситуаціях, громадян­ ство України вважається, відповідно, набутим або припиненим;

• застосовувати норми законодавства України з питань громадян­ ства на практиці, при вирішенні відповідних питань.

К лючові поняття й терміни: громадянство, натуралізація, репа­тріація, оптація, філіація, право крові, право грунту, експатріація, денатуралізація.

■ ■

■

■ ■ . . . . ■

105

Теоретичний зміст модуля:

§ 1. Поняття і зміст громадянства.

Констнтуціпно-правове регулювання відносин

громадянства в Україні

У будь-якій країні основну частину її населення становить особли­ва категорія фізичних осіб, а саме - громадяни даної держави.

Інститут громадянства історично виник порівняно недав­но. У феодальній державі, яка базувалася на розподілі населення на суспільні стани та на нерівних їхніх правах, існував інститут піддан­ства. Цей інститут символізував повну залежність людини від влади монарха, її обов'язок знаходитися «під данню» та повністю виконувати волю свого пана. Інститут громадянства сформувався у процесі буржу­азних революцій під впливом теорії про природні і невідчужувані права людини, про рівні її громадянські і політичні права в суспільстві. Починаючи з Декларації Незалежності Сполучених Штатів Америки (1776 р.), держава почала визнавати людину вільним і рівноправним членом громадянського суспільства, активним учасником здійснення суверенної влади держави.

Отже, можна сказати, що інститут громадянства прийшов на зміну інституту підданства. Зараз термін «підданство» вживаєть­ся лише у монархічних державах і як правило, у тому ж значенні, що і термін «громадянство». Більше того, у конституціях і законо­давстві ряду держав, — Іспанії, Бельгії, Нідерландах, Японії та ін., які є монархіями, замість терміну «підданство» вживається термін «громадянство».

Сукупність усіх осіб, що проживають на території тієї чи іншої країни утворює її населення, яке складається з громадян даної держа­ви, а також іноземців та осіб без громадянства. Населення країни являє собою демографічну категорію, а не правову. Отже, вважати громадя­нами осіб лише на тій підставі, що вони проживають на території даної держави не правомірно. Немає підстав також вважати громадянами всіх осіб, на яких поширюється влада держави, її суверенітет. Суве­ренна влада держави є обов'язковою в однаковій мірі як для громадян даної держави, так і для іноземних громадян та осіб без громадянства, що проживають на території цієї країни.

106

§ 1. Поняття і зміст громадянства. Конституційно-правове регулювання відносин громадянства в Україні

Н а відміну від населення — сукупності осіб, що проживають на території України і становлять, як було зазначено, демографічну категорію, громадяни України утворюють її народ, що є правовою категорією.

С аме народ України, відповідно до Конституції України (ст. 5), є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні.

У відповідності із загальновизнаними нормами міжнародного права, право на громадянство є невід'ємним правом кожної людини. Це визначено у Загальній Декларації прав людини від 10 грудня 1948 р.. -Ст. 15; у Міжнародному Пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.. - Ст. 24.

Зазначене положення міжнародних документів втілено в Консти­туції України та у Законі України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. із наступними змінами.

Виходячи із того значення, яке має конституційно-правовий інститут громадянства для кожної людини, суспільства і держави, питання законодавчого регулювання відносин громадянства України належить, згідно із ст. ст. 85 та 92 Конституції України, до виключ­ної компетенції Верховної Ради України. Ці функції Верховна Рада здійснює шляхом прийняття на основі Конституції відповідних зако­нодавчих актів.

Розуміння людини, як громадянина є надзвичайно важливим у характеристиці її соціальної сутності, її правового становища, як особи, яка має правовий зв'язок із тією чи іншою державою, підпадає під дію її законодавства та узгоджує з ним свою поведінку.

Громадянство є тією необхідною підставою, яка надає особі, що має статус громадянина, можливість у повній мірі залучитися у полі­тичне, економічне, правове та культурне життя суспільства і держави. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може користуватися в окремій державі, а також обсяг обов'язків, що покладені на неї цією державою перебуває у прямій залежності від наявності чи відсутності у особи статусу громадянина даної країни. Громадянські і політичні, економіч­ні, соціальні та культурні права і свободи у повному обсязі надаються саме громадянам суверенної держави.

Отже, громадянство є одним із визначальних факторів у характе­ристиці правового становища особи, одним з найважливіших елемен­тів її правового статусу.

107

Розділ 5.

Т аким чином, громадянином України, як і будь-якої держави, є не кожна людина, яка проживає на її території, підкоряється державній владі, користується правами і виконує обов'язки. Громадянином Укра­їни є лише така людина, яка перебуває в особливих правових зв'язках з Україною — зв'язках, що становлять зміст громадянства.

Зміст громадянства становлять специфічні права та обов'язки - з одного боку особи стосовно держави, а з другого - держави по відно­шенню до особи. Ці права і обов'язки виникають і існують у зв'язку з розповсюдженням на особу юрисдикції держави. Така розповсю-дженість, поряд з іншими факторами, обумовлює набуття особою правосуб'єктності громадянина у повному обсязі, а також охорону її прав і законних інтересів з боку держави.

Таким чином, проблема громадянства є однією з найважливіших проблем державного будівництва, оскільки в даному разі мова йде про зв'язок особи і держави, що знаходить втілення у їхніх взаємних правах та обов'язках.

Згідно із Законом Про громадянство від 18.01.2001 р. (ст. 1), громадянство України являє собою правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах та обов'язках. Правовий зв'язок між особою і державою виникає й існує в силу визнання державою даної особи своїм громадянином. Цей зв'язок проявляється у розповсюдженні суверенітету держави на дану особу. Суверенітет держави розповсюджується на її громадян незалеж­но від місця їхнього перебування — в межах даної країни, чи поза її межами. Тому зв'язок між особою і державою є постійним і стійким.

Отже, громадянство- це стійкий правовий взаємозв'язок між особою і державою, де обидва суб'єкти мають взаємні права та обов'язки.

Взаємні права та обов'язки особи та Української держави перед­бачають, що громадяни України користуються всією повнотою прав і свобод та несуть всі обов'язки перед суспільством і державою, які встановлені у законодавстві України. Відповідно до законодавства громадяни України володіють всією повнотою громадянських, полі­тичних, економічних, соціально-культурних прав і свобод. Вони також несуть всі обов'язки перед суспільством і державою. Це озна­чає, що громадяни мають неухильно виконувати нормативні уста­новлення держави, не порушувати прав і законних інтересів інших суб'єктів права, не завдавати шкоди навколишньому природному

108