
- •66. Службові винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
- •67.Секретні винаходи та корисні моделі.
- •68. Суб'єкт патентного права: винахідник (автор промислового зразка) та патентоволодільці (роботодавці, правонаступники).
- •69. Патентні дослідження.
- •70. Заявка на видачу патенту. Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок
- •2. Подання заявки на промисловий зразок
- •3. Вимога єдності
- •71. Зміст заявки.
- •72. Патентна формула.
65. Умови патентоздатності винаходу, корисної моделі, промислового зразка.
Патентоздатність (патентоспроможність) — характеристика об'єкта промислової власності, що визначається у результаті державної експертизи та дозволяє визначити придатність цього об'єкта до отримання правової охорони.
Відповідно до ст. 7 Закону, винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. |
Винахід визнають новим, якщо він не є частиною рівня техніки (ч.3 ст.7 Закону). При визначенні рівня техніки до уваги беруть всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Таким чином, новизна винаходу зале¬жить від того, на який момент часу вона визначається, які джерела ін¬формації приймаються до уваги і на якій території (в країні або за кор¬доном) розкриття винаходу порушує критерій патентоздатності„новизна”. |
Модельний закон ВОІВ про охорону прав на винаходи для країн, що розвиваються, пропонує універсальне визначення новизни, яке включає відповідну інформацію з усього світу, якщо вона заснована на «публікаціях в матеріальній формі», а також усне розкриття суті об'єкта або його використання в країні, в якій розглядається заявка на видачу патенту. Вищезазначені відомості повинні враховуватися під час оцінки „відомого рівня техніки”. |
Усі ці підходи ґрунтувалися на припущенні того, що знання, яке може опорочити патентоздатність винаходу, повинні бути доступними для винахідника або будь-якої іншої особи, і що винагорода буде виправданою, якщо винахідник додав щось нове до відомого рівня техніки. Тут треба також вирішити, чи надавати патент тому, кому належить ідея (система, заснована на факті ство¬рення винаходу), або тому, хто першим подав заявку на винахід в па¬тентне відомство (система, заснована на факті подання заявки). Зро¬зуміло, що винахідник, який не подає заявку на видачу патенту і збе¬рігає свій винахід в таємниці, нічого не додає до знань суспільства, тоді як той, хто розкриває суть свого винаходу патентному відомству і тим самим суспільству, вносить реальний внесок в загальну суму знань. Країни, в яких все ще діє система, заснована на факті ство¬рення винаходу (наприклад США), видають патент тому, хто може довести, що він був першим, кому прийшла ідея створення винаходу, але вони передбачили додаткові попередні умови: винахід¬ник повинен застосувати цю ідею на практиці. |
66. Службові винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
1. Винахід, корисна модель або промисловий зразок, створені працівником у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків або конкретного завдання роботодавця, визнаються відповідно службовим винаходом, службової корисною моделлю або службовим промисловим зразком.
2. Право авторства на службовий винахід, службову корисну модель чи службовий промисловий зразок належить працівнику (автору).
3. Виключне право на службовий винахід, службову корисну модель чи службовий промисловий зразок та право на отримання патенту належать роботодавцю, якщо трудовим або іншим договором між працівником і роботодавцем не передбачено інше.
4. При відсутності в договорі між роботодавцем та працівником угоди про інше (пункт 3 цієї статті) працівник повинен письмово повідомити роботодавця про створення у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків або конкретного завдання роботодавця такого результату, щодо якого можлива правова охорона.
Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців з дня повідомлення його працівником не подасть заявку на видачу патенту на відповідні службовий винахід, службову корисну модель чи службовий промисловий зразок у федеральний орган виконавчої влади з інтелектуальної власності, не передасть право на отримання патенту на службовий винахід, службову корисну модель або службовий промисловий зразок іншій особі або не повідомить працівникові про збереження інформації про відповідний результаті інтелектуальної діяльності в таємниці, право на отримання патенту на такі винахід, корисну модель або промисловий зразок належить працівникові. У цьому випадку роботодавець протягом терміну дії патенту має право використання службового винаходу, службової корисної моделі чи службового промислового зразка у власному виробництві на умовах простий (невиключної) ліцензії з виплатою патентовласнику компенсації, розмір, умови і порядок виплати якої визначаються договором між працівником і роботодавцем , а в разі спору - судом.
Якщо роботодавець отримає патент на службовий винахід, службову корисну модель чи службовий промисловий зразок, або прийме рішення про збереження інформації про такі винахід, корисну модель або промисловий зразок у таємниці і повідомить про це працівникові, або передасть право на отримання патенту іншій особі, або не отримає патент за поданою ним заявкою по залежних від нього причин, працівник має право на винагороду. Розмір винагороди, умови і порядок його виплати роботодавцем визначаються договором між ним і працівником, а в разі спору - судом.
Уряд Російської Федерації має право встановлювати мінімальні ставки винагороди за службові винаходи, службові корисні моделі, службові промислові зразки.
5 . Винахід, корисна модель або промисловий зразок, створені працівником з використанням грошових, технічних чи інших матеріальних засобів роботодавця, але не у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків або конкретного завдання роботодавця, не є службовими. Право на одержання патенту і виключне право на такі винахід, корисну модель або промисловий зразок належать працівникові. У цьому випадку роботодавець має право за своїм вибором вимагати надання йому безоплатній простий (невиключної) ліцензії на використання створеного результату інтелектуальної діяльності для власних потреб на весь термін дії авторського права або відшкодування витрат, понесених ним у зв'язку зі створенням таких винаходу, корисної моделі чи промислового зразка .