Лекція 4. Стимулювання праці

Питання 1. Доцільність та необхідність колективних форм стимулювання праці

Зростання впливу колективних зусиль персоналу на ефективність виробництва зумовлено такими обставинами:

• складністю контролю за індивідуальними результатами праці;

• необхідністю формування корпоративного інтересу;

• прагненням до розкриття трудового потенціалу усіх працівників, щоб вижити у конкурентній боротьбі,

• тощо.

Використання колективних форм та систем оплати праці потребує глибокого обґрунтування їх доцільності. Застосування їх є необхідним в умовах спільного обслуговування апаратів, агрегатів, під час роботи на конвеєрах, на роботах з обслуговування виробництва ін.

Питання 2. Формування заробітку в бригадах

Праця в бригадах може оплачуватися з застосуванням як відрядної так і почасової форм заробітної плати.

За відрядною оплатою праці заробіток формується виходячи з бригадних розцінок та виконаного обсягу робіт (послуг), за почасовою – на основі тарифного заробітку за відпрацьований час. Преміювання працівників здійснюється за розробленими на підприємствах системами преміювання.

У загальний бригадний заробіток не включають премії та надбавки, які виплачують окремим працівникам (надбавки за високу професійну майстерність, за виконання особливо відповідальних робіт, за керівництво бригадою, за виконання державних обов’язків тощо.

Відрядний заробіток визначається за бригадними розцінками. Колективна відрядна розцінка розраховується за формулами:

а) ,

де ΣТС_і – сума тарифних ставок членів бригади, грн; Н_бр – бригадна норма виробітку за відповідну одиницю часу, і - чисельність членів бригади.

б)

де ТС_j - тарифні ставки за розміром j – го виду робіт, грн; Тр_j - трудомісткість j – го виду робіт, н-год; R_j – поопераційна розцінка на j – вид робіт, грн.; n – кількість видів робіт, які входять в бригадний комплекс.

Загальний заробіток в бригаді визначається множенням обсягу виконаних робіт в бригаді на колективну розцінку, а потім його розподіляють між усіма членами бригади.

Питання 3. Розподіл заробітку в бригадах

Оплата праці в бригадах передбачає розподіл колективного заробітку між його членами. Існує багато методів такого розподілу, але вихідними, традиційними є розподіл за коефіцієнто-годинами та коефіцієнтом приробітку.

Розподіл за коефіцієнто-годинами передбачає визначення фактично відпрацьованого часу усіма членами бригади, приведених до робочих годин робітника І розряду на підґрунті тарифних коефіцієнтів.

де ФРЧ_j – приведений фонд робочого часу; ФРЧ_і – фактично відпрацьований робочий час і-тим членом бригади, годин; ТК_і – тарифний коефіцієнт і-го робітника за його тарифним розрядом.

Далі визначають “вартість” однієї приведеної години (К_j):

Заробіток кожного члена бригади визначають множенням приведених коефіцієнто-годин кожного робітника на “вартість” (Кj) однієї приведеної години.

Якщо розподіл заробітку ведуть за коєфіцієнтом-приробітку, то спочатку визначають відрядну та тарифну заробітну плату в бригадах. Їх відношення (З від/ З тар) дорівнює коефіцієнтну приробітку. Заробіток кожного визначають множенням його тарифної заробітної плати на коефіцієнт приробітку.

Наведені методи не враховують індивідуального внеску кожного працівника у кінцеві результати діяльності усього колективу. Тому доцільно ці методи доповнювати коефіцієнтом трудової участі кожного (КТУ).

Застосування КТУ передбачає визначення:

1. частини загального заробітку, що підлягає розподілу за КТУ (увесь заробіток, або премія та приробіток, або тільки премія);

2. диапозону КТУ;

3. факторів, які впливають на розмір індивідуального КТУ.

В праці застосування КТУ існує більш як п'ятдесят методів його розрахунку. Розподіл бригадного заробітку за КТУ передбачає спочатку визначення індивідуальної заробітної плати одним з наведених вище способів (за коефіцієнто-годинами або коефіцієнтом приробітку), яка потім корегується на КТУ. Розмір КТУ встановлюється за шкалою факторів, які підвищують або знижують базову величину КТУ (частіше за все – це одиниця) залежно від вкладу кожного робітника в кінцеві результати роботи бригади. До факторів, які впливають на індивідуальний КТУ, відносяться: якість та обсяг виробленої продукції, сумісництво професій, рівень дисципліни праці та трудової активності, допомога товаришам своєї бригади, оволодіння передовими прийомами праці, інші.

Питання 4. Організаційні основи застосування КТУ

Більшість вчених вважає, що застосування КТУ буде ефективним, якщо утримуватися певного порядку його встановлення:

• КТУ запроваджується лише за згодою членів бригади;

• розмір індивідуального КТУ визначається на підставі даних оперативного (щоденного або тижневого) обліку внеску кожного члена у кінцеві результати праці;

• встановлені КТУ доводяться кожному члену бригади, вказуються причини, які привели до зміни індивідуального КТУ;

• підставою для нарахування заробітку є оформлений за усіма правилами протокол встановлення КТУ.

Дотримання певного порядку у визначенні індивідуального заробітку кожного члена бригади є запорукою уникнення конфліктів та високої ефективності роботи бригади.

Питання 5. Безтарифна оплата праці в колективах

Розширення економічної самостійності підприємств супроводжується використанням розподілу колективного заробітку безтарифним методом. Деякі вчені пропонують називати його методом “паювання” колективного трудового доходу залежно від індивідуального внеску.

Відмінною рисою безтарифної оплати праці є те, що її застосування передбачає не відокремлене нарахування тарифної частини заробітної плати, надбавок, премій і компенсаційних виплат, а комплексне.

Основна мета - мотивація ефективної праці кожного індивіда і колективу як єдиною цілого. Заробіток окремого працівника залежить від чотирьох чинників:

• кінцевих результатів колективної діяльності;

• установленого працівникові коефіцієнта (паю в колективному заробітку);

• відпрацьованого часу;

• особистого ставлення кожного працівника до спільної справи.

Індивідуальна заробітна плата кожного визначається за формулою:

де ФОП_к – колективний фонд оплати праці, який підлягає розподілу, грн; К_і – коефіцієнт кваліфікаційного рівня (або “пай”), який присвоєно і-му працівнику на момент введення безтарифної системи; КТУ_і – коефіцієнт трудової участі і-го працівника в поточних результатах діяльності; Т_і – кількість робочого часу, відпрацьованого і-тим працівником за період, за який здійснюється оплата праці (год, днів); І = 1,2,….n – кількість працівників, які беруть участь у розподілу фонду оплати праці, осіб.