МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛЕкції з дисципліни

“Економіка праці і соціально-трудові відносини”

Напрям підготовки – 0501 “Економіка та підприємництво”

Спеціальність – 7.050109 “УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ”

7.050107 “Економіка підприємства”

Затверджено

на засіданні кафедри

“Управління персоналом та економіка праці”

Донецьк – ДонНту

Тема 1. Предмет “Економіки праціі соціально-трудових відносин”

Питання 1. об’єкт і предмет “Економіки праці і соціально-трудових відносин”

Об’єктом вивчення “Економіки праці і соціально-трудових відносин” є праця як доцільна діяльність людей, яка завжди та одночасно є взаємодією між людиною й природою та відносинами людей у процесі та з приводу виробництва.

“Економіка праці” як наука формує закони та принципи суспільного упорядкування праці з метою досягнення високого рівня її ефективності.

предметом “Економіки праці” є економічні закономірності побудови та здійснення трудових процесів, чинників і умов їх ефективності та економічні відносини людей, які виникають із приводу формування та використання ресурсів праці як у цілому в країні, так і на підприємствах, організаціях, установах.

Питання 2. Завдання курсу “Економіка праці” та його структура

Головна задача “Економіки праці” полягає у вивченні механізму дії ринкових економічних законів на формування та використання ресурсів праці на макро– і мікрорівнях та визначенні шляхів забезпечення високої продуктивності праці, росту національного доходу, підвищення якості життя.

Структура курсу складається з трьох розділів:

1. Методологічні основи “Економіки праці”

2. Ефективність та продуктивність праці.

3. Організація оплати праці.

Питання 3. Роль “Економіки праці” у вирішенні питань гуманізації праці

Гуманізація праці орієнтована на створення більш людяних умов праці.

До методів гуманізації праці відносять:

• пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це має місце у сучасних умовах);

• збагачення змісту праці; чергування робіт, які виконуються; поширення трудових функцій;

• відповідність кваліфікації працівників складності виконуємих робіт;

• підвищення престижності праці, її відповідальності, самостійності;

• активна участь у вирішенні виробничих завдань, поширення “виробничої демократії”, перехід від жорстких форм управління до гнучких, колективних форм;

• створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистості працівника.

• інші.

З урахуванням цих напрямків гуманізації праці “Економіка праці”: будує сучасні системи мотивації праці (зокрема, гнучкі форми оплати, оцінки заслуг) гнучкі форми зайнятості, обґрунтовує доцільну регламентовану тривалість робочого часу, ефективні форми професійної підготовки та перепідготовки кадрів, нормальний рівень інтенсивності праці та ін.

Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Питання 1. сутність поняття „трудові ресурси”

Як фактор економічного розвитку людський ресурс - це працівники, що мають визначені професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі. Специфіка даного поняття полягає в наступному:

• люди не тільки створюють, але і споживають створені блага;

• у силу багатогранності сторін життєдіяльності людини необхідно враховувати його потреби;

• посилення ролі знань, моральності, інтелектуального потенціалу.

Населення – це сукупність людей, що проживають на визначеній території (країні, області, місті, районі, селі).

Відповідно до класифікації МОП населення розділяється на економічно активне й економічно неактивне.

Економічно активне населення (робоча сила) - частина населення обох статей, що протягом визначеного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і безробітних, до яких відносять чітко визначені групи людей.

Зайняті економічною діяльністю – це особи, у віці 15-70 років, що виконують роботи за винагороду по за наймом і на умовах повного чи неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) чи в окремих підприємців, на власному (сімейному) підприємстві, безкоштовно працюючі члени домашнього господарства, зайняті на особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими вважаються особи, що працювали протягом тижня не менш 4 годин (особистому підсобному господарстві – не менш 30 годин) незалежно від того була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Безробітні – це особи, у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстрованні в державній службі зайнятості), що одночасно відповідають наступним вимогам: не мають роботи (прибуткової справи), шукають роботу чи пробують організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються по напрямку служби зайнятості, знайшли роботу й очікують відповіді чи готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Економічно неактивне населення - це особи у віці 15 – 70 років, що не можуть бути класифіковані як особи зайняті чи безробітні. До цієї категорії працівників відносяться:

• учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

• особи, що одержують пенсії за віком чи на пільгових умовах;

• особи, що одержують пенсії по інвалідності;

• особи, зайняті в домашнім господарстві, вихованням дітей, доглядом за хворими;

• особи, що втратили надію знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але її пошуки, що припинили, оскільки використовували всі можливості її знайти;

• інші особи, що не мають необхідності і бажання її одержати, а також ті, хто шукають роботу, однак не готові приступити до неї найближчим часом.

Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїми фізичними і розумовими здібностями, знаннями здатна працювати в національному господарстві. Трудові ресурси складаються з працездатних громадян у працездатному віці і працюючих в економіці країни громадян молодше і старше працездатного віку. Нижньою границею працездатного віку вважається 16 років, а верхньої 59 років для чоловіків і 54 роки для жінок.

Це означає, що поняття трудові ресурси містить у собі як реальних працівників, так і потенційних, незайнятих трудовою діяльністю осіб, а, отже, дане поняття містить у собі осіб, що не хочуть працювати, що спотворює можливості держави по використанню трудових ресурсів.