Питання про ранній розвиток

Всі мами хочуть, щоб їх дитина була найкращою. І з двох років починається активна політика по створенню і просуванню бренду «Найрозумніший малюк». Дітей запихають у всі можливі гуртки, секції, дошкільні курси англійської. Але от чи треба це дитині?

Молоді мами знаходяться під постійним тиском суспільства собі подібних: «А ось мій Вася вже знає англійський алфавіт», «А Катенька вже в три роки читає довгі слова», «Дивно, що ви ще не віддали Вашого Діму в секцію самбо». І ті, хто просто водить дитину в садок і грає з ним вдома в звичайні, а не «розвиваючі» гри, починає відчувати себе збитковим! Чи так вже вони не праві!

Ранній розвиток в моді ... Мільйони компаній із задоволенням задовольняють виникше питання: створюють нові і нові студії, факультативи, школи, гордо вивішуючи на своїх веб-сайтах «ексклюзивні» методики і незвичайні розробки: пальчикова гімнастика, розвиток пам'яті, моторики, інтелекту і пластики.

Звичайно. Їм треба викручуватись в новітніх методиках, адже конкуренція на ринку досить висока, але ось чи треба це дитині? До звичайного радянського набору дошкільних занять: англійська, бальні танці, теквандо, карате, балетні танці, сучасний танець, флейта або скрипка, математика за японською методикою, орігамі, теніс, навіть навчання економіці!

Пакет предметів дошкільного навчання досить важкий і нагадує розширений варіант програми МВА для керівників. Деякі дисципліни, наприклад, мови, відомий американський педагог Хелен Дорон пропонує почати освоювати навчання з трьох місяців.

У результаті дитина сприймається не як маленька людина, улюблена істота, а як дорогий багатофункціональний комп'ютер, на якому встановлюються нові програми, робиться нескінченний «апгрейд». І коли від надлишку емоцій і переживань цей девайс повільніше перезавантажується і починає працювати зі збоями - малюк плаче і хворіє. Його ведуть до модного психолога, як віднесли б комп'ютер до майстра, щоб полагодити помилки в програмі.

П'ятизіркові дитсадки та ясла пропонують розширені програми навчання з купою предметів. Передбачається, що з самого раннього віку дитина повинна володіти всім чим можна знати досконало мінімум три мови, щоб потім (років через двадцять) скласти гідну конкуренцію своїм ровесникам на ринку вакансій.

Але чи дійсно так уже й важливо, щоб дитя говорило на трьох мовах, у три роки вміло рахувати, грало на музичному інструменті і розбиралася в законах тяжіння? Чи потрібно вести бідного втомленого малюка після дитсадка або п'яти уроків в початковій школі ще на додаткові курси?

Прогресивні батьки мають з цього приводу свою думку: так, потрібно. Вони посилаються на нещодавно проведені нейробіологічні дослідження, на підставі яких нібито виведена наступна теорія: чим більше стимуляції і вимог до мозку, тим більше в ньому утворюється так званих синапсів (місце контакту між двома нейронами або між нейроном і одержує сигнал ефекторною клітиною мозку) і тим більшою «потужністю» буде володіти мозок.

Мозок порівнюють з пластиліном, якому з самого початку можна надавати будь-яку форму і прокреслюють в ньому можливо більшу кількість ліній, оскільки через якийсь час цей пластилін затвердіє, і може стати пізно, дитина, нібито, так і залишиться «недорозвиненим».

Але самі вчені куди обережніші в своїх оцінках, ніж ті, хто цю теорію намагається втілити в життя. Вчені поспішають нагадати, що дітям, насамперед, потрібні ласка, тепло і постійне дружнє спілкування з батьками, а вже потім ранню освіту.

І мама, яка весь час переживає, чи достатньо розвивається улюблене чадо - не найкращий батько, адже діти дуже відчувають неспокій близьких людей і починають на підсвідомому рівні рефлектувати: що ж з ними не так? Все це не сприяє встановленню спокійних, гармонійних стосунків у родині.