1.5. Третє тисячоріччя. 2000-ні.
В середині першого десятиліття 21-го сторіччя найбільшим попитом користувались хіп-хоп-продюсери - Скотт Сторч, The Neptunes, Тімбаленд - сприяли подальшому освоєнню естетики фанка. Виконавців хіп-хопу, незважаючи на його споконвічний «негроцентризм», можна зустріти в більшості країн світу, від Аргентини до Японії.
В 2004 році вперше в історії премія «Греммі» у самій престижній «над жанровій» номінації - «за кращий альбом» - була присуджена реп-артистам - дуету OutKast. У сучасному хіп-хопі, як і в інших великих стилях популярної музики, більшу роль грають продюсери, від яких залежить вся індустрія.
1.6. Естетика субкультури.
Хіп-хоп став першою музикою, найбільше повно й самобутньо втілила ідеологію сучасної афро-американьскої культури. Ця ідеологія була побудована на антагонізмі американській білій, англо-саксонській культурі. За минулі десятиліття сформувалася також своя мода, докорінно відмінна від традиційної моди білого населення, свій жаргон і своя культова манера вимови, танцювальні стилі, своє графічне мистецтво - «графіті» (зображення й написи на стінах, зроблені аерозольними балончиками або спеціальними маркерами з фарбою) і останнім часом також кіно (не обов'язково про реперів, але сюжетно бере теми з негритянського середовища, див. фільми «Перукарня», «Суєта і рух», «Хлопці по сусідству», «Не загрожуй Південному Централу, попиваючи сік у себе у кварталі»; репери також усе більше починають ставати кіноакторами). Таким чином, провести чітку межу між власно хіп-хопом і сучасною афро-американською субкультурою стає складно.
Незважаючи на мінливу моду хіп-хопу, у цілому вона має ряд характерних рис. Одяг, як правило, вільна, спортивного стилю: кросовки й бейзболики (як правило, із прямими козирками, з початку 2000 років) відомих брендів (напр. KIX, New Era, Joker, Tribal, Reebok, Roca Wear, FUBU, Wu-Wear, Sean John,AKADEMIKS, ECKO, Nike, Adidas) футболки й баскетбольні майки, куртки й толстовки з каптурами, насунуті на очі шапки, мішкуваті штани, які завжди приспущені. Зачіски короткі, хоча також популярні короткі дреди. У самих реперів популярністю користуються масивні прикраси (ланцюги, медальйони, брелоки), але носіння прикрас у більшій мірі стосується афро-американців.
1.7 Хіп-хоп в Росії
Перші експерименти з репом у Росії починаються з 1984 року, коли у Куйбишеві диск-жокей дискотеки «Канон» Олександр Астров разом з місцевою групою «Година пік» записали 25-хвилинну програму, що незабаром розійшлася по всій країні у вигляді магнітоальбому «Рэп»
Крім цих експериментів, хіп-хоп у Росії придбав популярність, досить широку, у другій половині 1980-х рр., коли почалося захоплення брейкденсом. Перша російськомовна група з'явилися в 1988 р., її назва - Чорне й Біле. Кліпи її активно транслювалися по телебаченню. Через рік утворився колектив Bad Balance. Це, без перебільшення, легендарна група, внесок у культуру якої важко переоцінити. Ринок російського хіп-хопу, як індустрії, сформувався лише наприкінці 1990-х рр., підтвердженням чому стала поява безлічі колективів цього жанру («ЮГ», «Обьеденнённая Каста», «Крёстная семья»), які також одержали визнання від метрів на самому авторитетному фестивалі rap-music, організованим все тим же Bad. B. Багато хто з них порівнювали життя афро-американців у гетто з лихоліттями в Росії, найчастіше мова йшла про суворі 90-ті. Стилі дуже схожі із західними, але російський хіп-хоп має зовсім іншу історію, більше ліричні відступи.
Усе більше й частіше потенційний слухач «тягнеться» від двох тем: «двірські замути» (слова про місто, район, тусовки, наркотики) - популізм даному напрямку принесла група ЦЕНТР (Москва, РФ) і його лідер Guf; та «малолітній гламур». Такі слова як дівчина, жінка, друг, товариш здобувають зовсім інше звучання і як по мені зміст, а саме чикса, мА, Дядько, Вась. … У цей час хіп-хоп одержав досить широке поширення серед молоді.
Розділ II. Концерт у масовій культурі.
Предками концерту можна вважати різного роду змагання у древній Греції й Римі, у тому числі й у художньо-виконавському мистецтві. У середні століття (до другої половини XVIII) концерт був прерогативою аристократії й носив музично-виконавський характер, до того ж мав закриту форму, розраховану на невелике коло спеціально запрошених осіб.
Перші публічні концерти XVIII століття були винятково музичними. Поява на професійній сцені інших видів мистецтва можна зв'язувати з виникненням концертних програм у драматичних театрах (к. XVIII - н. XIX в.): після зіграної п'єси там ішов ще дивертисмент, у якому актори даного театру й запрошені з боку артисти показували концертні номери різних жанрів.
Англія виявилася батьківщиною перших форм розважальних концертних програм у приміщеннях салонів-театрів, пабах-театрах (пивних барів зі сценою) і мюзик-холів (музичних залах при готелі). Особливого розквіту подібний синтез досяг у Франції в другій половині XIX століття. Характерною рисою для Парижа й для інших французьких міст стала діяльність кафешантанів і кафе-концертів, розрахованих на невелике число відвідувачів.
Таким чином, можна із упевненістю сказати про три різновиди концертної діяльності XVIII-XIX століть, а саме властиво сам концерт філармонічного плану (жанр серйозної музики й літератури), дивертисмент (під егідою театру) і концерт-шантан (концертні розважальні програми в ресторанах, пабах, готелях, готелях і т.д.).
Однак в XX столітті поняття «концерт» здобуває небагато іншого звучання. Так, наприклад, Мала Радянська Енциклопедія (3-є вид., 1959р.) включає в програму концерту «літературні, хореографічні, а так само сценічні (поза театральним поданням) дії». У Великій радянській енциклопедії (3-е видання) ми зустрічаємося із закріпленням сьогоднішнього розуміння концерту. «Концерт, публічний виступ артистів по певній, заздалегідь складеній програмі. Види концерту - музичний (симфонічний, камерний, фортепіанний, скрипковий і ін.), літературний (художнє читання), естрадний (легка вокальна й інструментальна музика, гумористичні розповіді, пародії, циркові номери й ін.)» (При підготовці використана книга С.С.Клітіна. «Естрада. Проблеми теорії, історії й методики». - Л.: Мистецтво, 1987)
Концерт – це масовий видовищний захід, що проходить у закритому приміщенні або на відкритому повітрі (площі, стадіони й т.п.). Як правило в концертах беруть участь хореографічні, естрадні й рок-колективи. Сцена на концертах обладнана мікрофонами, потужною звуковідтворюючою й світловою апаратурою. Іноді концерти проводяться на відкритому просторі в трохи гектар, де будується спеціально обладнана звуком і світлом більша висока сцена для виступу артистів. Як правило, біля таких подіумів встановлюються великі відеоекрани, на які транслюється збільшене зображення того, що відбувається на сцені. На таких більших концертах кількість глядачів доходить до 500,000 чоловік.