КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
Інститут кіно і телебачення
Кафедра кіно-телемистецтва
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Озвучування концерту в стилі Хіп Хоп»
Робота студента 4-го курсу
групи ТБЗ - 56
Лебідя Олександра
Науковий керівник
Папченко В.П.
Київ-2009
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………….3
Розділ I. ХіпХоп музика………………………………………………….6
1.1. Складові культури……………………………………………………..6
1.2. 70-ті……………………………………………………………………..7
1.3. 80-ті……………………………………………………………………..8
1.4. 90-ті…………………………………………………………………….10
1.5. Третє тисячоріччя. 2000-ні……………………………………………11
1.6. Естетика субкультури…………………………………………………11
1.7. ХіпХоп в Росії………………………………………………………….12
Розділ II. Концерт в масовій культурі…………………………………..13
2.1. Устаткування для озвучування концертів: критерії вибору…………13
2.2. Приклади сучасного звукового устаткування………………………...16
2.3. Технічний райдер хіпхоп виконавця…………………………………..18
Висновок…………………………………………………………………….20
Додатки………………………………………………………………………21
Література…………………………………………………………………...23
Вступ
Актуальність теми. У наші дні більшість людей, яким ви запропонуєте дати визначення слову «реп», швидше за все, скажуть, що це – «римоване читання тексту під музику». Ця форма вираження моє глибокі коріння в стародавній африканській культурі, у традиції усного мовлення. В тенетах історії в Америці існувала якась форма усної мовної діяльності: змагання в римах в афро-американському співтоваристві. «Signifying, testifying, Shining of the Titanic, the Dozens, school yard rhymes, prison 'jail house' rhymes і double Dutch jump rope' rhymes» - от деякі з назв різних форм репу.
Сучасна реп-музика безпосередньо пов'язана з так званим «dub-talk», («dub» – мовна імпровізація на тлі музики, термін ді-джеїв), що начитуються погорі музичних елементів музики реггі. На початку сімдесятих діджей-ямаєць, відомий як Kool Herc, приїхав з ямайського Кінгстоуну у американський Західний Бронкс. Тут він спробував об'єднати ямайський стиль ді-джеїнгу, що включав читання імпровізованих рим з dub-версією своїх реггі-записів. Нажаль, ню-йоркці тоді не слухали реггі. Але Kool Herc не розгубився й адаптував стиль відповідно до їх смаків, почавши читати свої фрістайли максимально співучо під інструментальний або перкусіонний супорвід, складений з популярних пісень. Через те, що брейки були дуже короткими, він навчився необмежено розширювати їх за допомогою аудіомікшера й двох однакових записів, у яких час від часу переставляв необхідний сегмент.
У ті ранні роки «тусовочний» народ просто начитував популярні фрази й використовував модні слівці. Наприклад, для ді-джея було модним спілкуватися з людьми, що прийшли на вечірку. Ці ранні репери нагадували Herc'овскі вигуки, накладені на інструментальні брейки і звичайно викликали відповідну реакцію юрби, що починала викрикувати імена й слогани.
З розвитком цього явища вигуки ставали усе більш продуманими й не спонтанними: ді-джеї намагалися відрізнятися один від одного, багато хто з них почали поєднувати маленькі римовані рядки «Davey D is in the house/An he'll turn it out without a doubt» (переклад: «Davey D зараз на сцені, він запалить, у тім немає сумнівів»).
Пізніше люди почали використовувати старомодні вислови й усілякі шкільні віршики. Багато хто підбирав свої рими під потреби «тусовки», що їх слухала. У той час реп ще не був репом - він називався «емсіінг». Але згодом Kool Herc звернув увагу на всі складності діджеїнгу поодинці, і дозволив двом своїм друзям, Coke La Rock'у й Clark'у Kent'у працювати з мікрофонами. Це була перша реп-команда. Вона стала відома як «Kool Herc and the Herculords».
Хіп-хоп - це культура, пов'язана з репом. На початковій стадії вона складалася із чотирьох основних елементів:
- мистецтва графіті
- брейкінгу
- ді-джеїнгу
- емсіїнгу.
Мета дослідження. Метою дослідження даної роботи є музичні аспекти своєрідної афро-американської культури, що моє назву «Хіп-Хоп». Це - спосіб життя зі своєю мовою, стилем одягу, музикою й мисленням; і все це безупинно розвивається. Сьогодні брейкінг і графіті не дуже популярні, і тому слова «реп» і «хіп-хоп» заміняють один одного. Однак треба помітити, що дотепер не вмерла жодна частина хіп-хоп культури. Просто всі ці культури перейшли на нові рівні.
Хіп-хоп залишається прямою відповіддю на відмову старшого покоління від цінностей і потреб молоді. На самому початку хіп-хоп цілком і повністю був мистецтвом самовираження. Його направляло бажання людини бути почутим і побаченим.
Поштовхом до появи хіп-хопу призвели великі зміни у форматі віщання негритянського радіо на початку сімдесятих років. Негритянські радіостанції відігравали важливу роль у чорному комюніті - вони були griot'ами (story teller'ами), інакше кажучи, оберігом музики й культури. Оскільки ці радіостанції були основним джерелом інформації й розваг для чорношкірої аудиторії, вони формували спосіб життя людей, особливо, молоді. Досить цікаво, що про важливість негритянського радіомовлення й ді-джеіїнгу говорили і говорять багато відомих людей. Наприклад, у серпні 1967 року Мартін Лютер Кінг Молодший виступив з доповіддю в Асоціації Теле- і Радіомовлення. Він красномовно довів, що ді-джеї негритянського радіо - це складне явище, що допомагає залишатися в живих Руху за Цивільні Права.
Завдання. Аналіз такого сучасного музичного явища, як реп. Поява реп - записів на початку вісімдесятих вдихнуло в хіп-хоп нове життя. У молоді з'явився новий стимул для зайнятості. Реп-записи спонукали хіп-хоперів підняти культуру на новий рівень: тепер їх міг почути увесь світ! До того ж це був шанс вибратися з гетто... але це зовсім інша історія.
Об'єкт дослідження. Основні складові мистецької діяльності звукорежисера при роботі з музикою в стилі хіп – хоп.
Предмет дослідження - Специфіка, особливості та концепція діяльності хіп-хоп виконавців.
Розділ I. ХіпХоп – музика.
Музика стилю хіп-хоп складається із двох основних елементів: репу (ритмічного речитативу із чітко позначеними римами) і ритму, що задається ді-джеєм, хоча нерідкі композиції й без вокалу. У такій комбінації виконавці репу називають себе «ем-сі» (від англ. «MC» - Master of Ceremony). Деякі ем-сі перетворюють свої тексти в справжні заплутані загадки. В завдання одного або декількох ді-джеїв входить програмування ритму на драм-машині, семплювання (використання фрагментів чужих композицій, особливо партій баса й синтезаторів), маніпуляції з вініловими пластинками й іноді «бітбоксинг» (вокальна імітація ритму драм-машини).
У цей час хіп-хоп є одним з найбільш комерційно успішних видів сучасної розважальної музики й стилістично представлений безліччю напрямків усередині жанру.
1.1. Складові хіп-хопу.
Напрямок: популярна музика.
Джерела: музичні стилі фанк, диско, соул, даб, реггі, toasting, performance poetry, spoken word, signifyin', the dozens, скэт, токінг-блюз
Жанри: Африканський, Американський (East - West - South - Midwest) , Англійський , Російський, Французький, Японський , та інші.
Стилі: Абстрактний, Альтернативний, Джаз-реп, Джі-Фанк, Дісс, Гангста-Реп, Кантрі-реп, Turntablism, Поп-реп, Рагга, Реггетон, Репкор, Фрістайл, Християнський, Электро, Кранк, Chopped & screwed, Ghettotech, Golden age, Хардкор хіп-хоп, Хіп-хоп соул, Хіп-Хаус, Хайфі, Інструментальний, Miami bass, Mobb, Непро-Соул, Nerdcore, Нью-джек-свінг, Old school, Snap, Urban Pasifika, Грайм.
Місце й час виникнення:
1970-ті, Бронкс, Нью-Йорк.
Роки розквіту: кінець 1980-х.
Піджанри: Альтернативний реп, Turntablism, ейсід-реп, християнський хіп-хоп, політичний хіп-хоп, камеді хіп-хоп, фрістайл, гангста-реп, хорроркор, хардкор хіп-хоп, інструментальний хіп-хоп, мафіозо-реп, усвідомлений хіп-хоп, політичний хіп-хоп, Балтімр клаб, поп-реп, Брік-Сіті клаб, мобб, чикано-реп, хіп-хоп корінних американців.
Родинні: Кантрі-реп, G-funk, гетто-хаус, гетттотех, хіп-хоп соул, хайфі, джаз-реп, неосоул, меренхаус, рагга, реп-опера, реп-рок, репкор, кумбія-реп, меренреп, хіплайф, лоу-беп, глітч-хоп, уонкі, індастріал хіп-хоп.
Похідні: електро, тріп-хоп, брейкбіт, джангл, драм-н-бейс, кранк.
1.2. 70-ті.
Хіп-хоп зародився в афро-американському і латиноамериканському середовищі Бронксу, району Нью-Йорка у першій половині 1970-х рр. У той час це була музика для вечірок, що створювали диск-жокеї (названі скорочено « ді-джеями»), що працювали у вкрай примітивній тоді техніці семплування: вона найчастіше зводилася до повторення музичного програшу чужої танцювальної композиції. Перші ем-сі були буквально типовими конферансьє («Master of Ceremony» - тобто скорочено MC; ця абревіатура потім увібрала в себе безліч інших значень), вони представляли ді-джеїв, а також підтримували увагу аудиторії енергійними вигуками й цілими тирадами. (Необхідно відзначити, що на Ямайці подібна манера виконання була вироблена ще на рубежі 1960- 1970-х рр. завдяки народженій техніці даба.)
Популярність музики на цих вечірках призвела до того, що місцеві ді-джеї стали продавати на руки касети із записаними живцем «сетами» (програмою виступу), у яких мистецьки міксувались ритми й басові партії, зняті з композицій у стилях диско й фанк, поверх яких МС начитували свої реп-тексти. Це було суто аматорське заняття, і в той період (1974-1978 р.) ніяких студій і офіційних випусків платівок з репом не існувало.
Ситуація змінюється кардинальним чином, коли на початку осені 1979 року в США виходить сінгл «Rapper's Delight» у виконанні The Sugarhill Gang, що робить сенсацію на американському ринку популярної музики. Сингл вважається першим записом репу незважаючи на те, що ще раніше записаних пісень заперечують славу першості; однак саме завдяки цій 11-хвилинній композиції американська публіка й ЗМІ довідалися про таке явище як хіп-хоп, щоправда, незважаючи на популярність пісні (сингл розійшовся тиражем 8 млн. екземплярів), більшість сходилося в думці, що це був музичний жарт, з якої далі нічого не вийде. Пісню написала негритянська група, зібрана майже випадково за день до запису. Ритм (класичне диско) і партія бас-гітари були взяті з тодішнього хіта Chic «Good Times», поверх був накладений реп у виконанні трьох МС. Однією з переваг композиції є те, що вже в цьому першому репі 1979 року були дані типові рими, так само як і основні теми хіп-хопу: деталі побутового життя, змагання МС, секс, показне марнославство
1.3. 80-ті.
На самому початку 1980-х рр. у середовищі реперів виник великий інтерес до європейської електронної поп-музики, - у першу чергу, до Kraftwerk і Гері Ньюмана, широко семпльований, - технологічні знахідки яких, укупі з розвиненим «брейкбітом» - ламаним, зовсім новим ритмом, - сприяли відриву хіп-хопу від ритмічної залежності від диско й фанку. Брейкбітовий ритм у сполученні з більш розвинутою на той час технікою ямайського даба вивели хіп-хоп на новий рівень. Новаторами раннього хіп-хопу були Кертіс Блоу, Африка Бамбата, Грандмастер Флеш і Whodini, - саме їх записи 1980-84 гг. (відносяться нині до «старої школи хіп-хопу») являлися визначальними для становлення жанру. Музичний журнал Rolling Stone назвав самою впливовою композицією в історії хіп-хопу «The Message» Грандмастера Флеша (1982).
Естафету новаторства підхопили колективи Run DMC, Mantronix, Beastie Boys, кожний з яких привніс у хіп-хоп свої відкриття: Run DMC грали мінімальний драм-машинний брейкбіт, Mantronix же отримали визнання своєю революційною технікою міксування, а Beastie Boys поєднали елементи панк-долі й репу й стали першим білим реп -колективом, що домігся комерційного успіху. Реп-Композиції записували й панк-команди, наприклад, The Clash (їх сингл «The Magnificent Seven» 1980 року інтенсивно розкручувався на негритянських радіостанціях Нью-Йорка), Blondie (їх сингл «The Rapture» очолив американський хіт-парад в 1982 р.).
До середини 1980-х років музика хіп-хопу перестала орієнтуватися винятково на атмосферу вечірок, і наступне покоління репперів стало розробляти більш серйозні теми, наприклад соціально-агресивні реппери Public Enemy принесли їм культовий статус серед слухачів не тільки в негритянському середовищі. Ускладнювалася й музична сторона хіп-хопу: сучасний етап у його розвитку починається з виходу в 1987 році альбому «Paid in Full» дуету Eric B. & Rakim. До кінця 1980-х рр. реп-музика досягла рівня популярності, порівняно з роком, кантрі й естрадою, а такі великі інститути музичної індустрії як Американська академія грамзапису, завідувачка «Греммі», і American Music Awards в 1988 році заснували категорії для репу. Уособленням цієї популярності в Америці стали MC Hammer, Kris Kross і ін., що адресували свою музику більш широкій слухацькій аудиторії, що, у свою чергу, дало поштовх для розвитку більш безкомпромісних жанрів у хіп-хопі.
Починаючи з кінця 1980-х, хіп-хоп підживлюється стилістично й технологічно, завдяки йому ритм-енд-блюз («нью джек свінг», «хіп-хоп-соул»).
1.4. 90-ті.
На рубежі 1990-х з подачі NWA, скандально відомих своїми зухвало-непристойними й агресивними текстами, здобуває популярність «гангста-реп», що відбиває кримінальний побут негритянських гетто. Самим впливовим діячем хіп-хопу десятиліття стає колишній учасник NWA на ім'я Dr. Dre; він запроваджує новий стиль джи-фанк, найбільш яскравим представником якого був його протеже Снуп Догг. Кілька років через учасники тріо The Fugees своїм альбомом «The Score» наочно продемонстрували можливості для інтеграції хіп-хопу з іншими музичними напрямками - ритм-энд-блюзом, рэггі й навіть джазом. Вони одними з перших хіп-хоп-проектів придбали широку популярність за межами США.
У середині 1990-х розгорнулося суперництво між гангста-реперами із Західного й Східного узбереж США, що завершилося загибеллю яскравих представників кожної зі сторін - Тупака Шакура й Notorious B.I.G. Трагічний результат цього протистояння породив таке широке обговорення в засобах масової інформації, що практично протягом усього 1997 року репперы окупували верхні рядки хіт-парадів США. Для цього періоду характерна інтенсивна комерціалізація хіп-хопу, що прийнято зв'язувати з ім'ям Паффа Дедді - репера, що пропагував гламурный стиль життя й будував свої композиції на досить великому цитуванні поп-шлягерів колишніх десятиліть. Наприкінці XX сторіччя набув популярності білий репер Емінем, що спробував відродити заряд провокації й соціального протесту.