2.1Технологія виконання простого штукатурення

Розчин - це суміш в’яжучого (вапно, цемент), заповнювача (пісок) і води. Штукатурні розчини бувають прості і складні. Прості розчини складаються з одного в’яжучого (цементний, вапняний), а складний - з двох в’яжучих (цементно-вапняний, вапняно-гіпсовий). Розчини повинні бути пластичними, мати потрібну рухомість, водоутримувальну здатність і необхідну міцність. Для того, аби розчин був пластичним, потрібно, щоб він містив 25-35% в’яжучого матеріалу. А для економії туди додають пластифікатори (глину тощо). Розчин з недостатньою кількістю в’яжучого матеріалу називають пісним, а з надмірною кількістю - жирним. Жирність визначають веслом

Рухомість розчину залежить від кількості води в ньому і значається (вимірюється) за допомогою стандартного конуса масою 300 г, довжиною 15 см і з кутом 30′(див. рис. 4, а-в)

Водоутримувальну здатність (утримування в собі води) мають пластичні розчини, які легко розрівнюються на поверхні. За міцністю штукатурні розчини поділяють на такі марки: 25, 50, 75, 100. Склад розчину записується цифрами, наприклад: цементний розчин 1:3 (одна об’ємна частина цементу і три частини піску). Для приготування цементно-вапняного розчину 1:1:5 слід взяти одну частину (об’ємну) цементу, одну частину вапняного тіста і п’ять частин піску.

Розчини виготовляють у розчинозмішувачах, в ящиках і на буйках.

Для штукатурення кам’яних поверхонь у сухих приміщеннях застосовують вапняні розчини 1:2-1:5. Для приготування вапняного розчину у посудині розводять вапно до утворення вапняного молока. Потрібну кількість піску насипають в ящик або на буйок (настил), додають вапняне молоко і добре перемішують веслом або лопатою.

Для штукатурення дерев’яних поверхонь і витягування внутрішніх архітектурних деталей застосовують вапняно-гіпсовий розчин, який готують на основі вапняного розчину. При змішуванні гіпс засипають у воду або в розчин при безперервному енергійному перемішуванні не більше 2 хв, щоб запобігти так зване “відмолоджування” гіпсу, тобто втрати зв’язуючих властивостей і міцності штукатурки. Витрати гіпсу на їм2 - 2-10 кг.

Для штукатурення бетонних поверхонь і поверхонь з підвищеною вологістю застосовують цементний або цементно-вапняний розчин складу 1:2,5 до 1:4 і 1:1:4,5 до 1:1:9. В перегарцовану суміш потрібної кількості піску і цементу вливають вапняне молоко і добре перемішують.

Металеві конструкції штукатурять тільки цементним розчином.

Щоб визначити площу обштукатурених і облицьованих стін, стелі або фасаду розмірами, наприклад, 8 м довжини, 6 м ширини і 3 м висоти, необхідно визначити площу кожної стіни окремо і додати, тобто 8×3=24 м2, 8×3=24 м2, 6×3=18 м2, 6×3 = 18 м2 (рис. 174). Загальна площа стін дорівнює 24+24+18+18=84 м2, тобто добуток периметра кімнати або фасаду на висоту (8+8+6+6)хЗ=84 м2. Площа стелі 8×6=48 м2. Загальна площа стін і стелі 84+48=132 м2 з дверними і віконними прорізами, які необхідно відрахувати із загальної площі.

Площа обштукатуреної колони теж дорівнює периметру, помноженому на висоту. Наприклад, площа прямокутної колони 50×60 см висотою 6 м дорівнює (0,5 + 0,5 + 0,6+0,6)х6=13,2 м2 штукатурки, а площа круглої колони діаметром 1 м, висотою 6 м дорівнює 7ixdxH=3,14×1x6=18,84м2, бм де тг=3,14 (стала). Площа укосів прорізу шириною 2 м, висотою 1,5 м дорівнює (1,5+1,5+2)х0,4 (ширина укосу)=2 м2.

Площа карнизу дорівнює сумі висоти карнизу 40 см і виносу 30 см по множені на довжину його (0,3 + 0,4)хЮО м=70 м ; Рис. 174. Схема кімнати або фасаду. Примітка:

- на 1 м3 вапняного розчину додають 100-500 кг гіпсу, тобто 2-10 кг на 1 м2 штукатурки залежно від товщини і місця призначення;

- на 1 м3 розчину витрачається приблизно 1 м3 піску;

- на 1 м2 облицювання витрачається 1 м2 плитки 6-8 кг цементу.

Площу штукатурки або облицювання фасадів будівель визначають за вирахуванням площі прорізів, карнизів, пасків, наличників та інших тягнутих деталей на фасадах будівель. До величини площі фасаду слід додавати площу стін приярків, площу парапетів, димарів тощо.