3. Збірник трактатів ‘Гуань-Цзи’

Питання державного регулювання ринку з метою забезпечення стабільності і порядку в країні розглядалися також авторами збірника трактатів «Гуань Цзи», написаного в IV ст. до н.е. у Стародавньому Китаї. Правителеві рекомендується впливати на ціни шляхом масових закупівель товарів у період, коли вони дешеві і створювати накопичувальні фонди, щоб при нестачі товарів і дорожнечі випускати їх на ринок і збивати ціни. Для регулювання цін рекомендується також використовувати нормовану емісію грошових знаків. Автори «Гуань Цзи» знайшли зворотну залежність між ціною товарів і грошей: якщо гроші будуть дорогими, речі будуть дешеві і рекомендували використовувати це для підтримки економічної рівноваги, наприклад, у врожайні роки збільшувати випуск грошей і таким шляхом викуповувати надлишки, щоб підтримувати бажаний рівень цін на хліб. Розуміння деяких закономірностей, властивих товарно-грошовим відносинам, дозволило використовувати їх як інструменти стабілізації натурального господарства.

Збірник наукових трактатів «Гуань-Цзи» містить рекомендації з керування господарством країни за допомогою чисто економічних важелів (використання резерву для товарної інтервенції, вплив на ціни через кількість грошей в обороті). Крім технічних та управлінських, тут порушуються проблеми теоретичні (власність, поділ праці), спостерігаються елементи аналізу економічної дійсності.

4. Господарство Галицько-Волинської держави

Особливістю господарства Галицько-Волинського князівства було виокремлення економічно сильної боярської верстви. Значна частина боярства виросла з селян-алодистів. Бояри мали великі спадкові вотчини (землі з селянами, міста) та тимчасові князівські надання - землі-волості на правах кормління. Бояри боролись проти князівської влади: фактично це була боротьба за доходи від експлуатації феодально залежного селянства.

У системі феодальної експлуатації переважали натуральна рента й повинності: будівництво та ремонт міських укріплень і мостів, утримання князівської дружини тощо.

Міста належали князям і великим боярам, їх населення було феодально залежним. Міста залишалися адміністративними, культурними, церковними, військово-стратегічними центрами князівств і вотчин. В економіці міст переважало сільське господарство. Промислово-реміснича і торговельна діяльність мала обмежений характер, і, на відміну від Західної Європи, її значення зростало повільно. Найпоширенішими її видами були прядіння, ткацтво, обробка шкіри, дерева та каменю. Ремісничий характер набуло гончарне, ювелірне виробництво. Провідними галузями були металургія та обробка заліза. Відбулася спеціалізація ковальської справи. Найбільше знайдено предметів для ведення сільського господарства - сокир, серпів, кіс, лопат, ножів, цвяхів, підков, кресало, пряжок, замків, ключів, гаків, обручів. Важливе місце займало виготовлення зброї, кольчуг. Високорозвиненим ремеслом було виготовлення прикрас з кольорових і благородних металів. Прийняття християнства і будівництво церков сприяло розвитку виготовлення предметів церковного вжитку.

Інтенсивно розвивалося гончарство. Посуд, що вироблялася в місті.Майже весь він виготовлявся на ручних гончарних колах, обпалювати в спеціальних печах - горнах, які мали двоярусну конструкцію з глиняною перегородкою міх ярусами та піччю в нижньому ярусі. Майстри виготовляли миски, горщики, черпаки, кухлі, світильники, писанки, іграшки, речі церковного вжитку.

Високого рівня досягло склоробне виробництво, продукцію якого вивозили за кордон.

Серед інших ремесел відомі обробка кістки і каменю, обробка шкур і виробництво з них одягу і взуття. З шкури кравці шили кожухи, шапки, шевці - чоботи, черевики, ходаки. Прості люди широко використовували личаки, личаки. З полотна та сукна шили свити, жупани, плащі, накидки, шапки, штани, запаски, пояси, хустки, сорочки, гуні. Прядіння і ткацтво довго залишалися ремісничої діяльністю.

Високий розвиток придбали будівельну справу і архітектура.