2. Економічні умови виникнення державних об’єднань

Держава виникає внаслідок розпаду первісносуспільного устрою, поступового відокремлення від суспільства верстви вождів та осіб, наближених до них, зосередження у цих людей управлінських функцій, ресурсів влади і соціальних привілеїв. На стадії переходу до держави шляхи людства розійшлися. В більшості регіонів світу, зокрема в Азії та Африці, перші держави виникли (наприкінці IV— початку III тисячоліть до н. е. на берегах Нілу (Стародавній Єгипет), в долинах Тигру і Євфрату (Стародавній Вавилон), пізніше — в Індії та Китаї. В Європі VIII—VI століття до н. е. (Афіни, Рим). Основні причини та передумови виникнення держави: а) три великі розподіли праці: землеробство відокремлюється від скотарства, ремесло — від землеробства; б) зростання продуктивності праці та поява надлишкового продукту (внаслідок цього розподілу); в) виникнення патріархальної сім’ї, приватної власності та майнової нерівності, формування класу купців; г) утворення великих груп людей із протилежними інтересами (класів), з протилежним ставленням до засобів виробництва, до результатів суспільної праці, виникнення між- класових конфліктів; д) неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності та конфлікти; е) утворення спеціальних організацій людей, які професійно здійснюють керівництво в суспільстві, формування держави як організації публічної влади. Ці причини і передумови виникнення держави є найбільш загальними для європейських держав. Значною мірою вони характерні і для виникнення державності у Стародавній Греції, яке розглядається окремими авторами як класичний шлях виникнення державності. Для деяких інших європейських держав виникнення державності характеризувалося певними специфічними особливостями. Зокрема, у Стародавньому Римі процес формування держави відбувався на підставі перелічених причин і умов із ускладненнями, які були викликані боротьбою плебеїв (прийшлого населення) з римською родовою аристократією (патриціями) проти патриціанської винятковості та привілеїв. На певний час у Римі були встановлені самоврядні порядки: рівноправність вільних громадян, можливість бути кожному водночас воїном і землевласником тощо. Але наприкінці II тисячоліття до н. е. загострюються внутрішні суперечності між патриціями і плебеями, оскільки останні не допускаються до управління суспільством, а це, у свою чергу, стимулює розпад родоплемінного ладу і утворення держави. Виникнення держав у давньогерманських народів прискорилося завоюванням величезних територій Римської імперії, для управління якою органи влади племінного устрою не були пристосовані. В таких історичних умовах неможливо було ні прийняти численне населення римлян в племінні об’єднання, ні здійснювати керівництво ними. Виникла потреба в іншій організації публічної влади, яка керувала б суспільством і мала б розгалужений апарат управління та примусу. Це привело до формування держав ранньофеодального типу. Політична специфіка цієї форми державності була наслідком поєднання структур влади, успадкованих від Римської імперії, з християнством і укладом життя германських племен.