1. Етапи розвитку історії економічної думки

Економічна історія як наука зародилась у XVIII ст. на стику історичних і економічних наук, а у середині XIX ст. сформувалася як самостійна дисципліна.

Основні етапи розвитку економічної науки включають:

1. Докласичний етап (IV тис. до. н. е. – XVII ст. н. е.). В своєму історичному розвитку охоплює добу рабовласництва та феодалізму.

2. Класичний етап (XVII – XIX ст.).

3. Неокласичний (XIX – перша половина XX ст.).4. Посткласичний етап. Сучасний розвиток економічної думки.

Щодо основних напрямів та наукових шкіл, які відомі в історії економічної думки, то вони розглядаються в історико-логічній послідовності за схемою: ек. погляди мислителів стародавнього світу (Конфуцій,Ксенофонт,Платон,Арістотель,Катон Старший,Колумела), ек. вчення середньовіччя (А.Блаженний,Фома Аквінський), меркантилізм 15- початок 16 ст. (Антуан де Монкретьен, Томас Мен), класична політична економія 18 ст.(У.Петті, Буагільбер, А.Сміт, Д.Рікардо), теорія фізіократів 18 ст (Ф.Кене і Ж.Тюрго), класична школа в політичній економії, соціалістичні теорії (Томас Мор, Кампанелла, Сен Сімон, Пестель,Фурьє), марксизм (Маркс Енгельс), маржиналізм, неокласична ек.теорія (Менгер, Ф.Візер, Вальрас, Маршалл), інституціоналізм 19-20ст. (Веблен, Гамільтон,Гобсон), кейнсіанство 30-ті роки 20 ст. (Дж.Кейнс), монетаризм у 50-ті роки 20 ст.( М.Фрідмен), неолібералізм. Дані напрями та школи впорядковують процес пізнання розвитку економічної науки від давнини до сучасності, процес еволюції та нагромадження нових якісних елементів, що сприятимуть посиленню знань з даної дисципліни.

Для історії економіки та економічної думки характерний такий поділ основних джерел: письмові та матеріальні джерела (законодавство держав, публічні виступи і твори філософів, істориків, політ. діячів, поетів,давні рукописи, археологічні розкопки, бухгалтерські книги). Не використовувались - розповіді очевидців.

2. В чому суть неолітичної революції?

Неолітична революція відбулась в роки неоліту - 7-5 тис. рр. до н.е.Відбувся перехід від привласнюючого господарства (Збиральництво, полювання) до відтворюючого господарства (Землеробство, скотарство).

Характерні риси неолітичної революції: поширення нових способів обробки каменю - свердлення, шліфування і пиляння; перехід від кочового до осілого способу життя; приручення більшості свійських тварин: биків, свиней, кіз, овець; виникнення виробництва кераміки, прядіння і ткацтва; перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства; внаслідок демографічного зростання помітно зростає кількість і розміри поселень; відбуваються суттєві зміни в духовному світі та світобаченні людини.

Самим раннім центром неолітичної революції вважається Близький схід, де одомашнення почалося не пізніше, ніж 10 тис. років тому.

Отже, помітно прискорюється розвиток людського суспільства (чому й дали назву революція).

3. Основний зміст законів царя Хаммурапі

Закони царя Хаммурапі – це кодифікація рабовласницької держави, де всі права і привілеї закріплені за рабовласниками,їх життя,честь і гідність,майно охороняються суворими засобами, а раб – це особа безправна. Вільні вирізняються між собою за правовим становищем – одні всевладні,інші – другорядні,гірші,нижчого сорту. Основний текст законів налічує 282 статті. Перші присвячені суду,судочинству. Другий розділ – врегулюванню проблем власності,норми щодо захисту власності,які встановлюють покарання за грабунок,крадіжку чужого майна. Третій розділ – шлюб,сімейні проблеми,спадкування,розлучення,майнові взаємовідносини батьків і дітей,подружжя. Четвертий розділ – злочини проти особи і відповідальність за них,захист особи,життя,честі,гідності,здоров’я. П’ятий розділ – умовам праці,оплаті праці і знаряддям праці. Законодавство Хаммурапі закріпило устрій держави,де панівною силою були дрібні і середні рабовласники. Це перший відомий збірник,що висвітлював рабовласницький лад,приватну власність.